•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Стратегія та тактика, чи важливі поняття для Свободи?

Автор Повідомлення
Марися


Повідомлень: 2490
Звідки: Станіславів

ПовідомленняНаписане: 17 березня 2013, 19:28 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Таня, не панікуйте.
Справа над Вашим дописом є позначка з ножицями. Тицяєте туди мишкою і виправляєте...

_________________
О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!

Редаговано: Марися (17 березня 2013, 19:30)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 17 березня 2013, 19:28 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

"21 серпня 1946 року сільськогосподарський відділ ЦК КП(б)У повідомляв ЦК КП(б)У про заходи боротьби з перевезенням хліба із західних областей України. Відмічалося, що органи транспортної міліції УРСР у зв'язку з постановою Ради міністрів РРФСР від 31 липня 1946 р. про заборону продажу зерна на ринку колгоспами, колгоспниками й одноосібниками до виконання ними плану хлібозаготівлі з урожаю 1945–1946 рр. організували на великих залізничних станціях України оперативні загороджувальні загони, які боролися з продажем і купівлею зерна та муки на базарах. У червні транспортна міліція УРСР зняла з товарних потягів 62,4 тис. осіб, що добиралися в Західну Україну по хліб. За дві останні декади липня було знято 97633 особи[5]. "

То ось які "бандити " скидали моїх земляків крюками!!!!


Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:13)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 17 березня 2013, 19:41 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори



Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:14)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 18 березня 2013, 12:47 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесарабські історії
Всім хто помер у голодомор 1946-47 рр., всім землякам, Царство Небесне!
Та чи легке життя почалося у тих, що вижили?
Зерно засівне з.їли.
Де ж та радянська влада, може допоможе, хоч із засівами? Та довго чекали б!
У моєї бабусі залишилося на засів зерня кукурудзи. Та й в інших проросло те зерно, що пролежало рік у засушеній землі. Та вже кукурудза виросла добра. Покоління моєї матері, народжене у 1947-48 роках , тай інші малі діти, були викормлені однією саме мамалигою.
Як я вже писала, сім.ї рибалок мали найкраще становище. Навесні жінки стали носити з села у місто Акерман рибу на продаж, щоб купити масло, та хліб.
На це неподобство швидко відреагувала влада. Ввела нерестову заборону на вилов, ще заборона на спекуляції.

Рибу пожаліли! Людей ні! Бо риба, це тепер їхній ресурс. Здавайте рибалки її за бесцінь у колхози, нагодуємо російську голоту!

Стежина до міста Акерман пролягала через Дністровські плавні, та ще можна було дістатися водою на лодках.
Вздовж плавні ходили патрулі міліціонерів, щоб виловлювати «спекулянтів», та вже кого ловили - відбирали рибу, складали протоколи, та засуджували. Чи ризикували б мої родичі, якби не ота підступна здатність людей відчувати голод?
Так моя бабуся несла у торбині рибу, ще й за пазухою дві. Як вийшла з комишів, то почула: «Стой, стрелять буду!»
Бабуся кинулася навтьоки у плавні, та той не відступився. Почав стріляти по комишах, та не заспокоївся поки всю обійму не вистріляв…
Дідусь поклав тоді бабусю до лікарні з серцевою аритмією, і захворюванням нервів. Дякуватиме Богу, та чудовим акерманським лікарям, що врятували.

Та найбільше діставалося рибалкам за оте «браконьєрство».
За чотири килограми риби був спійманий та засуджений на 12 років таборів бабусин брат Степан. Та коли відсидів шість років у 1953-55 рр. ( не пам.ятаю ), після смерті Сталіна, то вже не застав живою дружину. Та не довго прожила й старша донька Ольга, що понесла весь сімейний тягар, з догляду за двома молодшими дітьми. Брати та сестри дядька Степана допомогали.

А чи владі були потрібні ці діти? Тож, хвалителі Сталіна, за чотири кг риби – ви каторжники, а ваші діти - непотріб, що тиняється по чужих хатах!
Зате «дисципліна». Тож любіть і далі вашого Сталіна, потенційні каторжане!

Хазяйська радянська влада! А якої ж поваги до себе вимагала!

Одна сусідка ( у іншому селі ) посварилася на побутовому грунті з іншою. Та назвала сусідку «советською сукою». «Советська сука» довго не вагалася, пішла жалітися у відділок. Жінку, матір п.ятьох дітей, на другий день вже забрали. Та назад вже вона не повернулася. Чутки ходили, що на суді їй дали 15 років таборів.

Ось ще один спогад.
У середині 50-их років бабуся й дідусь переїжджали жити із селища Чаїри до міста Акерман. Дідусь тоді був бригадиром рибацької артелі. Мав каюка ( судно 3, 5 – 4 метри завдовжки, що ходить під парусом ). До речі каюки майстрували самі рибалки. Та мали повинність всю рибу здавати у рибколхози. На це їм видавали план.
Дід виждав напрям вітру, нагрузив пожитками каюка, посадив дітей та дружину, та вирушив пливти до міста. Не знаю, чи там був мотор, чи ні, то якщо й був то лише малим помічником у парусно-весловому пересуванні судна. Пасус і вітер - головна рушійна сила каюка.
Пропливаючи вздовж берега, вони побачили компанію міліціонерів, які на «пікніку» щось відзначали. З берега вони кричали їм, махали руками, стріляли у повітря. Вказували на маленький човник, що віднесло від берега. У човнику сиділо двійко малих дітей. Та розвернутися гружений каюк не міг. Управляв їм один дід, а за спиною в нього сиділи свої маленькі діти. Тож каюк проплив далі.
На цьому історія не скінчилася. Дітей таки було врятовано ішими, та саме ця обставина і врятувала життя мого діда. Та ще бабуся, що навколішки просила цього нелюда з пістолетом, приставленим до скроні, не вбивати чоловіка….
Бо людське життя – то для них сміття.

Чи нажилося те покоління на цім світи?
Чи дала спокійно пожити людям ця «червона» безбожна чернь, що понаїхала звідусіль у нашу квітучу Бессарабію?
То вже риторичні питання.


Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:16)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 19 березня 2013, 09:51 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори



Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:26)
Марися


Повідомлень: 2490
Звідки: Станіславів

ПовідомленняНаписане: 19 березня 2013, 11:06 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Таня Танюша написав:
Марися. Одне питання. Можна отримати можливість виправити коментар на іншій темі? І чому зникають "ножиці"...

Наскільки я розумію,
"ножиці" зникають, коли Ви заходите на форум анонімно, без реєстрації.
Здається, виправляти можна в будь-якій темі, якщо на ній не стоїть "замок"( тема закрита для обговорення). Під Вашим виправленим повідомленням з'явиться запис про час виправлення.

Але краще про будь-які питання з приводу роботи форуму звертатись до адміністрації в розділі " Цей форум"
:)

_________________
О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 19 березня 2013, 17:57 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори



Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:25)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 20 березня 2013, 12:04 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Різниця у ментальності
Знаємо або чули про героїку визвольного руху західної України. Ліси, партизани, відвага простих жителів, що допомагали, годували, ховали повстанців.
Та дуже мало інформації про бесарабських українців. Як сприймали вони радянську владу?
Може хтось чув, чи читав?
У мене, у пам.яті, є свідчення вже покійних очевидців, та моїх родичів.

Коротка хронологія подій у Бесарабії 1917-1940 рр
з Вікіпедії.

Румунські війська вступили в Бессарабію в грудні 1917 року формально на виконання наказу командувача Румунським фронтом російського генерала Щербачова про забезпечення охорони складів, доріг і відновленні порядку.

Румунські війська під приводом того, що Бессарабія є етнічно румунською територією, в січні-березні 1918 року повністю зайняли край, де-факто включивши його до складу Румунського королівства. Антанта запропонувала Радянської Росії посередництво в переговорах з Румунією.

У лютому 1918 року був підписаний протокол про ліквідацію російсько-румунського конфлікту, 5-9 березня - угода між РРФСР і Румунією про звільнення Румунією Бессарабії. Згідно з протоколом, Румунія зобов'язувалася вивести свої війська з Бессарабії в двомісячний термін.

Проте, скориставшись складним становищем Радянської Росії (вторгнення австро-німецьких військ на Україну і тимчасовий відступ радянських військ), румунський уряд порушив угоду і анексувала Бессарабію.

У той момент Бесарабія знаходилася під управлінням Молдавської Демократичної Республіки, керованої лояльним Румунії Сфатул Церій.

Скориставшись громадянською війною в Росії і анархією, румунські війська в січні того ж року перетнули річки Дунай і Прут і дійшли до Дністра. Зі Сфатул Церій був підписаний договір про об'єднання Бессарабії з Румунією.

Новий кордон з ОСР і УНР, потім з УРСР і Молдавської АРСР у складі СРСР до 1940 року проходила по лінії Дністра. Вона не була визнана радянським урядом. РРФСР також категорично відмовилася визнати ці території за Румунією.

У відповідь румунські влади 28 жовтня 1920 року в Парижі підписали Бессарабський протокол. З одного боку підписалася Румунія, з іншого - Великобританія, Франція, Італія і Японія. Протокол визнавав приєднання Бессарабії до Румунії законним.

1 листопада 1920 уряди УРСР і РРФСР заявили урядам Румунії, Італії, Франції та Великобританії, що вони не можуть визнати, що має якусь силу цей протокол, оскільки він був прийнятий без їх участі [1].

Питання про Бессарабію було не тільки територіальним, але й національним. Бессарабія була колишньою російською губернією, тому, на думку уряду новоутвореного СРСР, повинна була увійти до його складу.

Крім того, більшість населення Бессарабії не були ні румунами, ні молдаванами. Відповідно до перепису 1897 року «47,6% жителів Бессарабії були молдаванами, 19,6 - українцями, 8 - росіянами, 11,8 - євреями, 5,3 - болгарами, 3,1 - німцями, 2,9 - гагаузами» [3].

В Бессарабії пройшли повстання проти румунського режиму (Хотинське, Бендерське, Татарбунарське), які були жорстоко придушені, і безліч страйків, мітингів і демонстрацій протесту.

(До речі,не важко знайти довідки, що свідчать : очолювали ці повстанння, підпільні більшовицькі організації. У багатьох місах, та в деяких селах при радянській владі, були названі вулиці «Імені Татарбунарського повстання» )

Румунія побоювалася збройного вторгнення на свою територію і відторгнення Бессарабії, через що румунські підприємці відмовлялися вкладати гроші в розвиток краю, вважаючи, що там ось-ось встановиться радянська влада.

У 1920 році стало очевидно, що радянська Росія не буде вдаватися до збройного вирішення конфлікту, завдяки чому в 1921 році відбулося засідання комісії по Дністровському лиману, через який пролягала нова межа.
Радянська сторона спочатку категорично відмовлялися визнати її, але потім стала вимагати для неї особливого статусу. Переговори завершилися безуспішно.
У тому ж році в кінці вересня - початку жовтня у Варшаві відбулася румунсько-радянська конференція, також завершилася безрезультатно.

У той же час проходили переговори по інших спірних питань, наприклад, про повернення Румунії золотого фонду та інших цінностей, вивезених в Росію в 1916-1917 роках.

На Варшавській конференції глава радянської делегації в розмові з румунським дипломатом побіжно зауважив: «Ми розуміємо, що Бессарабія залишиться за вами, так як ми не хочемо і не можемо забрати її у вас, але, якщо ми визнаємо за вами титул власника, ви повинні нам за це заплатити »[2]. Румунська сторона категорично відкинула цю пропозицію.

У 1924 році, вже у Відні, переговори поновилися, проте також не принесли ніяких результатів.

Основною метою Румунії в усіх переговорах було збереження статусу кво Бессарабії, до того ж значна частина румунської еліти дотримувалася думки про те, що не слід підписувати з СРСР ніяких договорів. Це, на їхню думку, могло посилити вплив Комінтерну в Румунії [2].

У тому ж році, за ініціативою Котовського, на території Одеської області УРСР була створена Молдавська АРСР як (тимчасовий) «плацдарм» для повернення Бессарабії та створення МРСР.

Так як антагонізм з СРСР був нездоланний, Румунія прагнула закріпити за собою Бессарабію численними договорами з третіми державами.
Також вона уклала союзи з Малої Антантою і Польщею, так як СРСР і до них мав територіальні та інші претензії.

27 серпня 1928 Румунія достроково приєдналася до протоколу Литвинова, по якому в дію вводився пакт Бріана-Келлога про неможливість силового втручання СРСР у бессарабський питання.

Румунським властям ці дії надали впевненості в тому, що Бессарабія - румунська територія.

У січні 1932 року Румунія вступила в переговори з радянською делегацією в Ризі [5]. Румунська глава зовнішньополітичного відомства заявив, що почалися переговори «яких ми не бажаємо, з якими ми миримося», так як їх ініціатором виступила Франція, і Румунія погодилася на переговори, не бажаючи втратити її підтримку.

Договір, який передбачалося укласти, повинен був би діяти 5 років і припускав ненапад СРСР на Румунію. На переговорах у Ризі румуни ставили своєю метою закрити бессарабський питання, тоді як радянська делегація хотіли його визнання на папері. МЗС Румунії забороняв своїм дипломатам навіть у приватних бесідах з радянською стороною стосуватися Бессарабії, не кажучи вже про обговорення цього питання на зустрічах.

За інструкцією, румунські дипломати повинні були розтягнути на кілька років переговори про пакт, що не задовольняло СРСР.

Після переговорів уповноважений Румунії князь Стурдза написав румунському прем'єру листа, в якому закликав оберігати Бессарабію від СРСР:
«Бессарабія не є для СРСР ні простим питанням престижу, ні незначним територіальним питанням ... Бессарабія - політична пролом, дбайливо зберігається в межах буржуазного світу, зародок військового прориву в їх планах руйнування цього світу ...» [2]

23 серпня 1939 був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, за секретним додатковим протоколом до якого Бессарабія попадала під радянську сферу впливу, що спричинило за собою кардинальну зміну політики СРСР щодо регіону.
(Переклад з вікіпедії)

Тож, Бесарабія з радянською владою, з цією чумою, «познайомилася» аж у червні 1940 року….


Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 19:59)
Сергій Гребенюк


Повідомлень: 24
Звідки: Черкаська обл.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 12:20 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Шановні форумчани.
Цілком поділяючи Ваші переконання (навіть протилежні – в кожного своя доля…) пропоную більше уваги звернути на необхідні практичні дії, якщо вже гілка має назву «Стратегія та тактика, чи важливі поняття для Свободи».
Так, як Ви, шановна пані Таня Танюша, підковирнули величезну глибу, я б запропонував поглянути спочатку на основи. На той перелік фактичних даних, які в ДАНИЙ час стосуються України.
Але «хотів би поглянути, та не можу». Відносно України всі знають реальну ситуацію, та їх реальну оцінку дають тільки аналітики, партії здається живуть не з нами.
Так, звісно, краще розкривати старі язви і впиватись праведним гнівом.
Але, по-перше, кожна влада знищує своїх ворогів (цікаво, що б зробили ярі націоналісти допавшись до влади), а по-друге, не варто недооцінювати Захід в їхніх успіхах. Достатньо порівнювати кількість загиблих в слов'янських народів і від них, та ті самі показники стосовно Заходу на всіх історичних проміжках.
Щодо тактики і стратегії, партії (цілком слушно) зберігають таємницю. З деякими (не будемо тикати пальцями), навіть не можна поспілкуватись. Тому тут, у «Свободи» всі і відтягуються.
Але, я вже робив зауваження, люди йдуть не за ідеями партій разом з ними, люди йдуть з партіями доти, доки є надія на виконання своїх інтересів. Як тільки видно, що плани не здійсняться – ви зрадники, нікчеми і т.д. Знову ж, типовий приклад Ющенко.
Як на мене, реальні погляди на дійсність пробують довести в гілці «Економіка». Але проти всіх інших гілок, це зачахлий патичок на могутньому дереві патріотизму (хоча, по-моєму, економіка це стовбур, за наявності якого можна починати щось до нього прищеплювати). Також зачахає гілка, де робляться спроби визначити ворогів («Зовн. політика США після Другої Світової війни щодо України») без чого неможливе подальше планування дій.
Складається враження, що ми своїм патріотизмом як дамо по гідрі контрреволюції, так і відразу все наладиться (ой, здається щось переплутав).
В цілому, пропоную (скромно червоніючи та потупивши очки) відвідати «Економіку» та сказати свою думку.
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 14:16 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Сергій Гребенюк написав:
Шановні форумчани.

В цілому, пропоную (скромно червоніючи та потупивши очки) відвідати «Економіку» та сказати свою думку.

Дякую, що відгукнулися на задану тему.


Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 20:00)
Сергій Гребенюк


Повідомлень: 24
Звідки: Черкаська обл.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 16:10 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Шановна пані Тетяно.
Я тут думаю, як таку чарівну, розумну і цікаву жінку попросити розказати свою думку відносно економічних позицій опозиції.
Як на мене, жіночий погляд цінний саме своєю практичністю пропозицій.
Чому б Вам не розказати аудиторії про свої спостереження та шлях в якому потрібно рухатись.
Будучи, з одного боку, прихильником поглядів А.Першева, М. Калашникова на події та необхідні дії, та з другого боку, довіряючи православним передбаченням щодо розвитку ситуації, я не розумію поведінки партій. Можна пояснити все суб'єктивністю думок та забобонами, але порівнюючи описи з ситуаціями, які вже відбулись, можна припустити, що здійсняться всі інші прогнози.
Понабивавшись до людей з питанням "А чи є програма економічного розвитку і на чому вона базується" в кращому разі я чув лише про їх зайнятість (цікаво, чим можуть бути зайняті пасажири "Титаніка" вже знаючи його долю).
Але мені все ж цікаво, на чому базується планування в партіях - на аналізі причин і наслідків, чи на впевненості в своїх силах. Та хочеться почути думки людей, які критично дивляться на ситуацію.
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 17:36 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Сергій Гребенюк написав:

Будучи, з одного боку, прихильником поглядів А.Першева, М. Калашникова

Ви вже не вперше згадуєте, а я не можу зрозуміти - хто такий А. Першев ?
Якщо маєте на увазі Андрія Паршева, то спробуйте навчитись його прізвище писати правильно.

Щодо Калашнікова, то хто це такий ? Не цей дегенерат, випадково ? :
http://lurkmore.to/Максим_Калашников

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.

Редаговано: БАРАБАС (22 березня 2013, 19:54)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 18:06 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Сергій Гребенюк написав:
відносно економічних позицій опозиції.

Але мені все ж цікаво, на чому базується планування в партіях - на аналізі причин і наслідків, чи на впевненості в своїх силах. Та хочеться почути думки людей, які критично дивляться на ситуацію.


Шановний Сергій. Стосовно економічних позицій опозиції. Не розглядаю опозицію , як силу що вирішить. або буде вирішувати економічні питання.
Якшо розглядати опозицію не в контексті спільного вирішення політичних питань і боротьби із владою, то це взагалі Лебідь, Рак і Щука у басні.
БЮТ- це сфера великого капіталу (Живаго, Коломойський, інші). Кличко-поки в очікуванні хвилі його притоку.
А "Свобода"- це романтичний Лебідь, який незчується саме тоді, як почне набирати оберти. Так і до його високої мети, з великою ймовірністю, приліпиться великий бізнес.


Редаговано: Таня Танюша (15 вересня 2013, 20:04)
Таня Танюша


Повідомлень: 672
Звідки: Одесская обл.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 20:11 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Сфера великого бізнесу в Україні вже давно застрахована і перестрахована на законодавчому рівні. Пильнують цей процес провладні (а подекуди і не провладні) партії. Укомплектована бізнесова еліта хитроголовими економістами та юристами, що допомагають хазяям банків та великих підприємств складати різні схеми відтоку капіталу до своїх кишень.
Всі інші питання «мовні», «газові», «показові кримінальні справи», тощо – це все кидається , як кістка народу, щоб він починав з нею возитися, та відволікатися від головних їх інтересів.
Коли у «Свободи» з першого по десятий пункт економічної програми стає питання газу та енергоносіїв, то мене це трохи веселить.
Промисловісь вся приватизована. Подивіться,чи рентабельні підприємства. У найкращому випадку прибутки мінімізовані, деякі підприємства взагалі багато років показують від.ємну рентабельніність. За рахунок тіньових схем, цей, на бумагах не існуючий прибуток, стабільно перетікає по карманах володарів заводов,газет пароходов.
Газова справа то, взагалі, не стільки головний біль споживачів України (хоча показово роздутий), а саме головний біль української приватної промисловості. Левову долю газу споживає саме вона. І гроші з такого бізнесу Україна не отримує.
Тому, коли «Свобода» виявляє надувагу до газового питання, вона тим саме проливає бальзам на великий бізнес, або наївно (як і наївний народ) грається з кинутою кісткою.
Підприємці, малий, середній бізнес, сфера послуг, зігнуті під тягарем поборів, налогів , годують країну .
Саме вони потребують якщо не найпершої, то вже не останьої уваги з боку керівництва і економістів «Свободи». До того ж, саме вони –це чисельний електорат, який може потягнути за собою партія.
А в економічній програмі про це тільки обмовилися.
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 22 березня 2013, 20:57 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Таня Танюша написав:

Коли у «Свободи» з першого по десятий пункт економічної програми стає питання газу та енергоносіїв, то мене це трохи веселить.
Промисловісь вся приватизована...


От тільки не треба. Одними з основних вимог Свободи є державна власність на стратегічні підприємства.
І енергетичні питання є надважливими саме в такій перспективі.

Читайте "Програму захисту Українців" уважно, і не буде приводу "трохи веселитись"

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET