Цікава передача. Цікавий гість. Не тільки гарно говорить. Приходив на суди, на акції захисту політв'язнів.
Сьогодні дав позитивну установку: "Не поділяю паніки, що все пропало. Тіло української нації сильне, і воно переможе всю біду".
Мене особисто цікавить тема Голодомору 1947. Цікавить - не те слово, просто болить. Маю загиблу рідню, жертв Голодомору1947.
ГАККЕН
Повідомлень: 1613
Звідки: ХАРКIВ
Написане:
14 травня 2016, 20:41
Мені, малому, баба Антоніна своєрідно наказувала завжди пам'ятати про "голодовки", як вона їх називала. Вона регулярно заводила про них мову, два - три рази на рік, і спеціальним, суворим голосом, призначеним для виховних вказівок, дивлячись мені в очі, називала дати. Це також трохи нагадувало молитву. Зрозуміло було, що це говориться про дуже важливі речі, які я повинен пам'ятати так само добре, як власне ім'я. І що це одночасно наказ і прохання. Пам'ятаю добре абсолютну недовіру і ворожість баби Антоніни до всякої влади, комуністів, кацапів, циган, жидів. Як до небезпечного дикого звіра, або великого чужого пса. Я тоді не міг це формулювати, а тільки відчував, і це було дуже органічно, така цільна, обгрунтована життєвим досвідом позиція. Іноді вона розповідала, як виживали, що їли, як хворіли. Відсторонено і з гумором, короткими фразами, наче Гемінгуей.
Шкода
Повідомлень: 6588
Звідки: Київ
Написане:
18 травня 2016, 17:32
Мене особисто цікавить тема Голодомору 1947. Цікавить - не те слово, просто болить. Маю загиблу рідню, жертв Голодомору1947.
Ліночко,це тебе цікавить?
Я можу чимось допомогти,у пошуках?
Я знаю,що після 1933 були ще на наших теренах Голод і не один.
Навіть, у 196...якомусь.
Нажаль,я не можу "похвалитися" жертвами Голодомору зі своєї родини,бо моя рідня-ще у 1921 році була вислана за Усурійськ.
З Житомирщини.
І бабця моя там у висілках народилася.
І маму мою у 1941 народила у висілках від українського офіцера,
який тримав японський фронт. Дід мій.
У 1946 повернулася родина в Україну.
Діда призначили політруком на Львівщину.
Яким він і був 8 років там.
Упівці його чомусь не вбили. Не знаю чому.
Мама моя на західній Україні закінчила,практично середню школу.
Потім родина дід,бабця,мама-переїхали на Житомирщину.
Де почалося....
Діда призначили директором Цегляного заводу.
Щось пішло не так-звільнили.
А ви ж розумієте,що всі вказівки йдуть зверху.
Ну,щоб не вдаватись у подробиці-ще було багато призначень.
Дід пропив три колгоспи. Був Головою.
Це так люди досі пригадують-пропив три колгоспи.
Але! Свою Хату оздоблював власноруч гарно-пригарно!
Потім бабця стала Головою сільради.
Це об"єднувало декілька сіл.
Бабцю зняли з посади,після того,як вона дала вказівку розрівняти холм,слизький у непогоду.
Всі знали,що цей холм не можна чипати,бо там трупи.
Червоноармійців.
По великому рахунку, у мене в родині нема загиблих під час другої Світової. Нема загиблих від Голодомору.
п.с.я маю наувазі свою родину. не вітчима. і не батька. тільки по мамі.