•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Літературні твори: свої і не тільки...

Автор Повідомлення
зелений


Повідомлень: 140
Звідки: Захід

ПовідомленняНаписане: 05 грудня 2008, 12:32 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Супер, дякую, Нік3, просто нема слів.
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 26 грудня 2008, 07:31 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Тарас ШЕВЧЕНКО

В казематі


Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 26 грудня 2008, 19:12 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

ТАРАС ШЕВЧЕНКО
І ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ


І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тільки добро,
Де нас нема. В лиху годину.
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене, малого, і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан. Аж страх погано
Утім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло.
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
і діточок своїх ведуть!..
……………………….
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві...
……………………….
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать!
А як не бачиш того лиха.
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
1848 р.
Школа української мови


Повідомлень: 101
Звідки: Україна, Київ

ПовідомленняНаписане: 28 грудня 2008, 00:43 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Тут є матеріали з укрліт в електронному вигляді:
http://www.ukrlib.com.ua/books/index.php
Єдине... на сайті - багато реклами.

_________________
Image
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 14 січня 2009, 19:40 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина,

І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах,

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе, відколи, з якої пори,

Почали українці себе у собі забувати.

Запитаймо про те, чи списати усе на буття,

Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,

Що солодшим од меду нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?

Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..

Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.

І в мені ниє крамоли осколок тупий,

Мене дума одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря

І хіба не зотліє на тлю українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил!

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Віктор Баранов[/i]
Вадимир


Повідомлень: 548
Звідки: Житомир

ПовідомленняНаписане: 14 січня 2009, 20:42 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Гарний вірш.

_________________
“Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України”.
Микола Міхновський, 1900 р.
Слово
Гість



ПовідомленняНаписане: 06 лютого 2009, 14:20           Відповісти цитуючи     Догори

САЛО

Люблю я сало різане великими шматками
Люблю його за свіжий дух.
Люблю я сало більше за салямі.
А ковбасу не виношу й на нюх.

Люби і ти мій друже сало
Як я його завжди любив.
Шоб твоя сила не пропала
Шоб смак до сала не згубив.
Олександр В


Повідомлень: 44
Звідки: Харків

ПовідомленняНаписане: 06 лютого 2009, 20:21 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Нік3 написав:
Віктор Пелевін
Самітник і Шестипалий


Дякую
Білобог


Повідомлень: 132
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 10 лютого 2009, 22:22 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Нема Дніпра, Десни, Дунаю,
Нема Хоролу і Дністра...
Йордан від краю і до краю
Хвилясті крила простира.
Нема вкраїнської Говерли,
Над нею вивищивсь Синай.
Немає тих, хто ще не вмерли,-
В хрестах земний шукають рай.
Нема пророків поміж нами:
Чужі сповідують чуже,
Свої ж - хто кається псалмами,
А хто й обрізаний уже...
Нема Драча - втопився нині,
Зник у йорданськім вирі хвиль.
Нема й самої України,
Куди не глянь - скрізь Ізраїль.
( 8 лютого 7516)
Вернидуб


Повідомлень: 1158
Звідки: іже єси на небєсі

ПовідомленняНаписане: 10 лютого 2009, 22:46 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

Хто автор?
Білобог


Повідомлень: 132
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 11 лютого 2009, 00:24 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Орій.
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 19 лютого 2009, 12:10 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Перепощую з ЖЖ дивовижно яскравої зірочки:

ЛІТОЧИСЛЕННЯ

літочислення завтра скінчиться тож п’єш – і теплішає
всі бажання збуваються і забуваються зрештою
це однаково гірко о боже зроби мене іншою
або вижени з тіла в якому так довго я мешкаю

літочислення завтра скінчиться наскільки ж нас вистачить
тільки мармур і срібло ніколи не сточаться червами
ти зникаєш поволі в піску і лусці вже по кісточки
ріжеш рибу ножем вигортаючи тельбухи з черева

літочислення завтра скінчиться повір алкоголікам
хай безглузді нічні смс розлітаються совами
наче в клітці на цвинтарі в вишивці хрестики-нолики
вибирай mon amour розіп’ято тебе? колесовано?

літочислення завтра… та що нам оце літочислення?
ми зрікаємось запахів звуків і власного зречення
ми народимось знову не заново чесними чистими
щоб вночі роздивлятись розкришене зоряне печиво

http://lo-ra-in.livejournal.com/#17605

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 28 серпня 2009, 17:44 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=5543#top
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 28 серпня 2009, 17:53 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Без мене, без тебе і значить без нас
Удариться ранок об землю крилом.
Знайомою стежкою бігтиме час,
Питаючи, звідки ж то сонце зійшло?

Розбудить проміння вологі ліси
І раптом їх радість невронену вразить:
Чому невимовно схолонула синь?
Без нашого слова, без нашого разом.

(Нехай вибачає забутий автор за плагіат)
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 31 жовтня 2009, 19:54 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Тарас Григорович Шевченко.

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє


І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схамениться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою,
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступе
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ божій
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізите на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» – «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав'яне».
«Слав'яне! слав'яне!»
Славних прадідів великих
Правнукі погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь… І всі мови
Слав'янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те щоб прості люде.
А гвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивиться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної України!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, –
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET