•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Відкрите Хоробре Серце

Автор Повідомлення
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 04 квітня 2011, 21:28 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Життям людини керує одна з двох протилежних сил - Страх або Любов.

Страх, поєднуючись з ненавистю, засліплює людину, приховуючи від неї правду про неї саму, та про справжню Реальність.
Страх нашіптує нам, що ми є одинокими, відокремленими істотами, що єдиною нашою метою є тільки індивідуальне виживання.
Страх пригнічує наш дух, та робить слабкими.
А ще страх розділяє нас, не дозволяючи об'єднатися в єдину силу.

Виникає запитання - якою є природа цього Страху, та як він діє?

Страх має соціальне походження - він створений штучно. Через нав'язану культуру та освіту, він проникає у нашу свідомість з самого нашого дитинства, та формує наш світогляд.

На відміну від штучно створеного страху, Любов закладена у природі самої Людини та Світу.
Любов здатна подолати страх, змінити наше особисте життя, допомогти нам усім об'єднатися.

Саме про це ми можемо поговорити в цій темі.

Пропоную Вам матеріал з психології духовності. Ці знання не є філософськими чи інтелектуальними, тобто книжними, відірваними від реальності. Це чисто емпіричні знання, їх використання дозволить вам отримати реальний результат.
Дані знання викладені у формі невеличких бесід. Маю надію на вашу прихильність.

Бесіда 1

Психологія духовності складається з декількох напрямків сучасної психології. На початок пропоную невеличку розповідь про тілесно-орієнтовану психологію, присвячену теорії американського психолога Олександра Лоуена.

Перше положення, з якого ми розпочнемо, є надбанням гуманістичної психології. Воно стосується питання найважливішої, найголовнішої психологічної потреби людини. Вважається, що такою потребою є потреба у близькості . На жаль, ця капітальна істина не усвідомлена більшістю людей, що є перешкодою в її реалізації.
О.Лоуєн називає близькістю передачу енергії від Серця однієї людини до Серця іншої.

Розглянемо це більш детально :

В тілесно-орієнтованій психології, Серцем називають не анатомічне серце, розташоване з лівого боку грудної клітини, а всю ділянку верхньої частини грудної клітини вище сонячного сплетіння.
Серце є центром близькості.

Ви ніколи не міркували, чому рідні люди обнімаються, притуляючись одне до одного саме цією частиною тіла? Тому, що саме у грудях виникає, а потім поширюється на все тіло відчуття радості.

О. Лоуен називає три шляхи передачі енергії від одного Серця до іншого.
Перший - енергія близькості піднімається вгору і ми своєю мовою виражаємо її. Ми говоримо: - я тебе кохаю, ти мені подобаєшся, я захоплююся тобою. Правда прекрасні слова? Вони наповнені радістю, тому їх хочеться говорити безупинно. Тепер, ці слова чує близька нам людина і їх енергія потрапляє їй у Серце. Правда чудово?

Але в нашій культурі не прийнято виражати близькість напряму. Ми соромимося цього. У такому випадку шлях протікання енергії перекривається, блокується в ділянці горла. Маємо блок, який відчуваємо, як грудку у горлі. Особливо яскраво ми відчуваємо цю грудку в ситуації сентиментального характеру. Наприклад: - переглядаємо емоційно насичений фільм, в якому дорослі, а ще й ліпше, діти - обнімаються. На наші очі навертаються сльози, але ми їх стримуємо і в цей момент відчуваємо грудку в горлі.

Йдемо далі. Другий шлях - енергія близькості з нашого Серця перетікає в плече та в руку. Ми торкаємося близької людини. Енергія потрапляє в її тіло, досягає Серця і ми (сердечну близькість обоє відчувають однаково) відчуваємо радість.
Культурні обмеження проявляються і в цьому випадку. Ми нерідко соромимося виражати почуття через дотик, або обійми. Маємо блок на руці в області зап'ястка. Цей блок заважає перетіканню через руку також життєво важливої енергії. Заблоковану руку іншої людини можна відчути. Необхідно взяти її за руку і прислухатися до своїх відчуттів. Бажано при цьому сконцентрувати всю свою увагу.
Якщо рука заблокована максимально(це означає, що цій людині важко торкатися інших людей) ви зможете відчути ніби торкаєтеся руки манекена. Але подібне яскраво виражене відчуття буває рідко, тому слід прислухатися та вловити менш виразне відчуття.

Третій шлях: - енергія Серця тече вниз живота та розкривається у вигляді сексуальної близькості. Подібне неперевершене відчуття ви можете отримати тільки у випадку справжнього кохання. Але, при тому повинна бути наявною важлива умова: - наше тіло не повинно бути заблокованим. І тут на жаль, ми маємо найбільшу проблему - в суспільстві тема статевих стосунків є найбільш спотвореною.

О. Лоуен показує три шляхи реалізації близькості. Додаємо четвертий - обійми та п'ятий - передача на відстані (згадайте, як ви іноді спілкуєтесь з друзями і отримуєте при тому легке, радісне відчуття в ділянці грудної клітини).
Що стосується обіймів, тут існують певні прості правила, які допомагають відчути близькість. Але про це поговоримо наступним разом.
Тема близькості не завершилась. Далі, якщо буде на те ваше бажання, ми продовжимо її темою Серця. Ви взнаєте, що Серце може бути відкритим, або заблокованим, як і коли закривають нам Серце, та чи можна його відкрити.
Тема Серця позначається на всіх психологічних проблемах - особистісних, сімейних, проблемах спілкування та діяльності. Буду дуже радий вашим запитанням.

Обнімайте своїх дітей, близьких та друзів.
З повагою,...
школяр


Повідомлень: 1906
Звідки: Івано-Франківськ

ПовідомленняНаписане: 04 квітня 2011, 23:26 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Вітаю на форумі, шановний Процесс.
Почитаю із задоволенням...

_________________
"Ні для Холодного Яру, ні в Холодному Яру полону нема." Ю. Горліс-Горський.
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 05 квітня 2011, 09:01 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Дякую
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 07 квітня 2011, 19:51 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 2

Як нам, та нашим дітям закривають Серце

Істинним, справжнім центром людини є Серце. У сучасної людини воно нерідко закрите. Чому?

У Серці кожної дитини палає вогник. Цей вогник є відчуттям радості, він наповнює собою руки, ноги, тіло дитини, примушуючи її бігати, стрибати - віддаватися життю та насолоджуватися ним.
Доки вогник Серця є головним у нашому тілі, світ навколо - яскравий та радісний.

Потім ми йдемо у школу, підскакуючи від радості та нетерпіння.
Перше, чого від нас вимагають вчителі - нерухомо сидіти та утримувати руки на парті. Для дитини це важка, неприродна вимога. Щоб її виконати, потрібно контролювати, стримувати вогник радості спочатку в руках, потім у грудях і нарешті, коли нам це вдається, ми
відчуваємо, що руки та Серце нібито захололи та заніміли.
Енергія Серця витісняється з рук, а Серце поступово закривається та заморожується (щось подібне сталося з хлопчиком Кеєм у казці "Снігова королева").
З цього моменту в нашій голові запалюють новий холодний вогонь інтелектуального мислення (два на два - чотири, і далі по шкільній програмі).
Чим холодніший вогонь у голові, тим більше заморожується Серце дитини.

Тілесно-орієнтована психологія показала, що Серце дорослої людини,
як правило, заблоковане та вкрито панциром.

Ми відчуваємо це, як втрату безпосередньості переживання життя.
Нам здається, що ми живемо не по-справжньому, а "на чернетку", що ось, нарешті, ми досягнемо чогось такого, чого дійсно бракує для повного щастя, і тільки після того ми почнемо жити повноцінно.
Панцир на Серці позначається на родинних, дружніх, ділових стосунках, як нестача любові, тепла, розуміння, негативно впливає на наше здоров’я, впливає на всі психологічні проблеми. Розглянемо це більш детально.

В першу чергу панцир на Серці впливає на стосунки батьків і дітей.

Батьки не надають дітям належної тілесної уваги – не обіймають їх. Але, тільки через тілесний контакт можна передати дитині досвід та розуміння емоційної близькості. Діти з таких сімей мають проблеми стосунків з навколишніми. Як сказала одна жінка – моя мама ніколи не обнімала мене, а тепер я не обнімаю свою дитину.

В ділових стосунках панцир на Серці проявляється, як формальність, відстороненість та поверховість у спілкуванні. Він блокує інтуїцію людини, яка стає нездатною відчувати тонкості стосунків та передбачати їх розвиток.

Панцир погіршує емоційний стан та здоров’я людини. Нам всім знайома ситуація, коли образа чи якась неприємність захоплює всі наші думки. Ми переживаємо неприємну ситуацію, знову і знову повертаємося до неї в думках, і вже хотіли би переключитися на щось інше, але відчуття важкості в грудях знову й знову нагадує нам про це.

Негативні переживання застрягають у нашому тілі та породжують психосоматичні захворювання саме "завдяки" панцирю.

Але найбільше панцир на Серці впливає на наше особисте життя. Людина з панциром, незалежно від своєї зовнішності, завжди менш приваблива для навколишніх. Саме панциром породжені проблеми, пов’язані з пошуком близької людини. Адже наше Серце є центром близькості та кохання.

Але, найголовніше у Серці те, що воно є органом сприйняття та розуміння світу (у християнській традиції саме серце є центром духовної мудрості).

Коли розповідаю про відкрите Серце, мене часто запитують - як бути, якщо я відкриюсь, а мені наплюють в душу?
Не варто думати, що відкрите Серце, це така установка - відкриватися людям, довірятися всім підряд і все про себе розказувати. Відкрите Серце - це глибоке бачення та розуміння людей. Воно миттєво показує - чиста чи брудна людина перед нами.
Для того щоб Серце працювало в режимі бачення, необхідно перебувати в стані внутрішньої рівноваги.

Бажаю, Вам відкрити своє Серце,...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 10 квітня 2011, 22:28 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 3

Природним станом Серця є відкритість, а ми закриті. Чому таке сталося з нами і зараз відбувається з нашими дітьми? Хто у цьому винний?

У попередній бесіді ми зазначили, що саме у школі закривається Серце дитини. Але ж до школи дитина жила з батьками, перебувала в оточенні різних людей, і всі ці люди ставали для неї вчителями. І переважна більшість з них передавала досвід життя з закритим Серцем. А потім дитина стає дорослою і передає свій досвід закритості в майбутнє.
Виходить замкнене коло. Щоб розірвати це коло необхідно знайти причину такого стану речей. Ця причина має назву - КУЛЬТУРА.

КУЛЬТУРА.
Ми всі знаємо із школи, що культура це добре, а бути культурним дуже гарно, тобто в нас виховано ставлення до культури, як до незаперечної цінності.. Не будемо шукати особливо влучне визначення культури, скажемо просто - культура це інформаційне середовище, в якому ми перебуваємо все своє життя, подібно до того, як рибки плавають в акваріумі. Вода у цьому акваріумі і є культура.
Що же відбувається з нами у цьому акваріумі? Ми засвоюємо культуру.

Першими її носіями виступають для нас батьки. Показуючи: - цей колір жовтий, а цей зелений, - вони допомагають нам настроїти стандарти сприйняття та інтерпретації навколишнього світу, розказуючи: - що собачка каже гав-гав, а котик - няв-няв, нас вводять в мовне середовище. Додамо ще навички спілкування та емоційного реагування і маємо початкове введення в культуру.
Але, найголовніше, що передають нам батьки, свою позицію. Позицією людини є ставлення до себе, до оточуючих людей, до світу.
Далі нами починають займатися соціальні організації – дитячий садок, школа. Там продовжується процес засвоєння соціального досвіду, який в психології називається соціалізацією. Якщо дитина слухняно приймає соціальні норми та знання, її підтримують, якщо вона опирається соціалізації, її намагаються зламати.

Істинна проблема школи не у тому, що бувають нездібні діти, а у тому, що вона
(школа) виступає носієм культури, яка суперечить самій природі дитини.

Деякі діти інтуїтивно сприймають процес навчання, як насильство над своєю природою і намагаються себе захистити. В результаті одинадцятирічного протистояння, дитина залишає школу, маючи у своїй голові готовий соціальний продукт – свідомість. Вона закінчує школу, поділяючи основи культурних цінностей, і навіть не здогадується про штучність своєї свідомості.

Свідомість - ще щось на зразок невеличкої комп"ютерної програми, яка керує нами, на протязі життя. Ця програма має ще одну підпрограмку, яка захищає незмінність свідомості, відкидає інформацію, що суперечить її основам. У висновку маємо:

- велика супер програма, що називається культурою;
- програма - індивідуальна свідомість людини;
- підпрограмка, що захищає дві попередні програми від змін (нагадує фільм "Матриця", чи не так?).

Знову маємо замкнене коло - ми продукти культури, через нас вона передається нашим дітям, які в свою чергу стають продуктами культури. Такий стан речей нагадує навіть не замкнене коло, а конвеєр (раджу почитати Виктора Пелевина "Затворник и Шестипалый"). Як розірвати замкнене коло, як зійти з конвеєра, чи можливо це? Адже все впирається в нашу свідомість.

СВІДОМІСТЬ
Уявіть собі трьох літровий слоїк. Це буде наша свідомість. Але слоїк не порожній, він наповнений. Протягом життя ми наповнювали його уявленнями, знаннями, досвідом. Вся інформація у слоїку не перемішана безладно, вона строго впорядкована.
Пам"ятаєте дитячу іграшку пірамідку? Це був стрижень на який надівалися дерев"яні кругляшки від великого розміру до маленького. Так от, у нашій свідомості вся інформація нанизана на два таких стрижені. Розуміння суті свідомості криється саме в цих стрижнях: - два основних стрижня (світоглядних фактора) нашої свідомості є дві
глобальні ідеї: - ЧИМ Є НАШ СВІТ, в якому ми живемо, і ХТО ТАКІ МИ САМІ.


- Все, що ми бачимо навколо, та сприймаємо, як реальність;
- Все, що ми знаємо, і що готові пізнати;
- Все, до чого ми прагнемо –
Визначається двома простими питаннями: - чим є наш світ, і хто є ми самі.

А тепер найголовніше: ЦІ ДВІ ІДЕЇ, ЯКІ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ НАШОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НАПРАВЛЕНІ ПРОТИ НАШОЇ ЛЮДСЬКОЇ СУТНОСТІ!!!.

З повагою,...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 16 квітня 2011, 07:29 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 4
ЧИМ Є НАШ СВІТ?


МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ

Заглянувши у минуле, можна побачити, як створювалася сучасна форма матеріалістичного світобачення. Станіслав Грофф у книзі „За межами мозку” та Фритьоф Капрі "Дао фізики" пов”язують цей процес з науковими відкриттями у природничах науках дев’ятнадцятого сторіччя. Найбільший вплив на громадську свідомість набула тоді фізика Ньютона.
Саме вона своїми постулатами про непорушність матерії створила та кристалізувала картину матеріального світу, як завершеної реальності. З дев’ятнадцятого сторіччя уявлення про світ міцно увійшли в соціальну свідомість, обумовили напрямок розвитку сучасної науки та хід цивілізації.

Саме на основі фізики Ньютона дітям у школі пояснюють, що вони живуть у матеріальному Всесвіті.
Виглядає він, як великий годинниковий механізм - планети обертаються на своїх орбітах, все діє на основі фізичних законів. Дітям легко уявити такий простий механічний Всесвіт, і вони погоджуються з своїми вчителями. Пояснення матеріалізму супроводжується подібними доказами: - бачиш перед собою стіл? - він існує, якщо не віриш, можеш доторкнутися до нього.

Реальність це те, що ми здатні побачити, відчути, до чого можна доторкнутися,

- пізніше це визначення трохи розширюють – реальністю вважається ще те, що можна зафіксувати фізичними приладами.

Так з дитинства, самі того не розуміючи, ми стаємо матеріалістами.
Тепер ми впевнені, що світ складається з мертвої матерії. Відчуття мертвості світу, пронизує нас страхом.
Ми боїмося пропасти у цьому великому, мертвому світі, тому нашою найголовнішою турботою стає прагнення до виживання.
Щоб вижити, ми маємо багато і важко працювати, накопичувати ресурси (запаси „на чорний день”), перемагати супротив навколишнього світу, конкурувати з людьми.
Життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання.
Але, чи дійсно наш світ є мертвий?

РЕЛІГІЙНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Наряду з матеріалістичним, існує релігійне світобачення.. Воно є напівматеріалістичним.
Його суть складається у тому, що в матеріалістичну картину світу вмонтована ідея Бога..

Тепер на тлі мертвого світу існує жива субстанція, що вносить в життя людини значні корективи (слід нагадати, що ми аналізуємо не інтелектуальний рівень людини, мова йде про глибинний рівень нашої свідомості (рівень світоглядних стрижнів) , на якому ідея перетворюється в акт сприйняття, переживання, життєвий досвід ).
Тепер людина відчуває наявність Бога, має з ним зв’язок, переживає Його присутність, як частину свого життя.

Виникає питання – Бог це ілюзія чи реальність? Для віруючої людини Він – АБСОЛЮТНО ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ!

Мова йде не про те, що людина створила собі ілюзію, вірить у неї та відчуває її. Йдеться про

істинну природу нашого світу, який має здатність відкриватися людині поступово
- настільки, наскільки вона (людина) готова його сприйняти..

По суті, релігійна свідомість на порядок вища, ніж матеріалістична, вона більш відповідає природі світу та людини.

МІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Як матеріалістичне, так і релігійне світобачення є складовими сучасної культури та обслуговуються нею.
Йдеться про те, що кожній людині в рамках культури „вмонтовують” в глибинний рівень свідомості матеріалістичну, або релігійну ідею. Ця ідея виконує налаштування сприйняття відповідної реальності.

Містичне світобачення є ще ближчим до істинної природи світу. Воно є не матеріалістичним.

З чого складається містичне світобачення, та яка основна ідея відповідає його суті?

Тут є складності, адже основну, базову ідею містичного світобачення необхідно шукати: а) за межами культури, б) за межами інтелектуального пізнання..

Індійці вважають наш матеріальний світ - ілюзією, у тибетському буддизмі він відноситься до двох (світ людей та світ тварин) з шести існуючих світів, толтекі вважають нашу планету Земля живою істотою, що має свідомість.

Для матеріаліста наведені погляди є маячнею, або, як сформулював би науковець – уявленнями та віруваннями примітивних народів, адже вони суперечать нашому здоровому глузду.
Між матеріалістичним та містичними світами – прірва.
Ми можемо спробувати подолати її, але що спонукає нас до такого кроку?

Людина розпочинає духовний пошук з якоїсь своєї причини.
Для одних поштовхом до пошуку стає глибокий зв’язок із своєю внутрішньою сутністю, для других - неподолана життєва проблема, або хвороба, для третіх - бажання змінити своє життя та щирий інтерес до всього незвичайного.
Інтерес до містичного виводить нас за межі нашої обізнаності. Ми потребуємо нових знань, але де їх знайти? Культура технічної цивілізації ігнорує існування духовної реальності, тому знання ми маємо шукати за її межами.

Наступна складність у розумінні містичного світобачення є у тому, що його неможливо осягнути за допомогою інтелекту. Адже логічне, раціональне мислення є чинником техногенного буття.
Для передачі духовних знань, необхідно спочатку зупинити інтелект людини, потім вказати напрямок пошуку істини.
На цьому принципі побудовані християнські притчі, дзен-буддійські коани.

Містичне світобачення має принципову особливість - воно не може бути доповненням до існуючої матеріалістичної картини світу тому, що основане на іншому сприйнятті, розумінні та переживанні реальності.

Замість того, щоб наводити інтелектуальні кальки з базових ідей містичного світобачення, запропоную вам спробувати осягнути ці істини безпосередньо.
Поставтеся до цього завдання легко - так, як до гри.

Прочитайте наступні вислови, обдумайте їх, визначте, чи сподобалися вони вам.
Було би цікаво довідатися, як ви зрозуміли ці вислови.

1. Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли — це вже занадто.

2 У літню місячну ніч кумкання жаб пронизує Всесвіт і поєднує усіх в одну велику родину.

3. Прогулюючи до півночі від Червоних вод, Жовтий Предок піднявся на вершину гори, а повертаючи, задивився на південь і втратив свою Чорну Перлину. Він послав Знання відшукати її, але воно не знайшло; послав Того, Хто Бачить Павутину Здалека, і той не знайшов; послав Сперечальника, і той не знайшов; послав Подібного до Небуття, і Подібний до Небуття її відшукав.
— Як дивно, — викликнув Жовтий Предок, — що відшукати її зумів саме Подібний до Небуття !
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 23 квітня 2011, 07:59 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 5

ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?


З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.

Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.

Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:

- ми, люди, є істотами, які помирають;

- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.


Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?

Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.

З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.

З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.

З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.

З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.

Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.

З погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла. Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.

У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .

Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.

Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.

З повагою...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 26 квітня 2011, 08:29 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 6

ЯК СТАТИ ЩАСЛИВИМ?


Відповідь на це запитання шукає кожна людина. Але, незалежно від того, як ми на нього відповідаємо, ми розуміємо, що досягти щастя нам заважають певні обставини.

Мова йде про обставини нашого життя, тобто, такі умови, в яких ми знаходимося, які є об’єктивними, незалежними від нашої волі. Такими обставинами можуть бути: скрутне матеріальне становище, хвороба, відсутність цікавої роботи, друзів, кохання. Ми прагнемо змінити обставини життя на кращі: працюємо, навчаємося, намагаємося проявляти свої кращі сторони, ми можемо навіть стати трудоголіками, але з часом помічаємо, що обставини нашого життя незмінні, або міняються надто повільно. З часом ми можемо прийти до думки про те, що умови нашого життя сильніші за наші бажання.

Так буде тривати, поки ми вважаємо обставини свого життя існуючими незалежно від нашої свідомості.

Чи є об’єктивними обставини нашого життя? На перший погляд, до якого нас привчили – так. Адже ми народжуємося, дорослішаємо, навчаємося та продовжуємо своє життя у певних матеріальних та соціальних умовах, до яких ми призвичаєні, як до ярма.
Хочу тепер сказати дуже важливу річ:

Змінити обставини важко, але їх можна обійти.


Спробую розтлумачити: вам доводилося грати у комп’ютерні ігри? Спочатку, гра відбувається на першому рівні, потім на наступному. Щось подібне відбувається у соціальному житті, де кожна людина прагне перейти на рівень з кращими матеріальними та соціальними умовами. Ми присвячуємо цій грі все своє життя, не підозрюючи, що потрапили у пастку.

У комп’ютерних іграх існують пастки. Ми мусимо зрозуміти їх суть, подолати їх, та рухатись далі. Наведемо приклад.
Припустимо, що ми знаходимося у комп’ютерній грі. Особливість цієї гри є у тому, що всі рівні ми бачимо одночасно. На кожному рівні живуть люди: на першому – малозабезпечені, на другому вони мають свої будинки та недорогі автомобілі, на третьому – будинки та автомобілі вже дорожчі.
Ми граємо, іноді переходимо на вищий рівень, іноді падаємо вниз, і весь час відчуваємо що ніяк не можемо виграти. На цю гру ми витрачаємо все своє життя, так і не зрозумівши, що весь час блукаємо у пастці. Те, що ми вважали рівнями гри (рівні соціального життя), були несправжніми рівнями. Переходячи з одного соціального прошарку до іншого, ми все одно залишаємося в тій самій площині. Покращуючи свій матеріальний стан ми все одно не відчуваємо, що стаємо по-справжньому щасливими.
Суть цієї пастки, є у тому, що наша увага та життєва сила прикуті до площини буденного життя.
Ми впевнені, що ця площина містить у собі все життя, саме тут (на площині) ми шукаємо його сенс, та намагаємося реалізувати свої найглибші бажання, адже ми впевнені, що перед нами є вся реальність.

Насправді, площина буденного життя є штучною реальністю, вона є породженням сучасної псевдоцивілізації. Зосередженість на цій площині не дозволяє нам подивитися вгору та побачити там справжній рівень реальності.

В те, що я зараз скажу, важко повірити, а усвідомлення цього змінить ваше життя:

ІСНУЄ ДУХОВНИЙ РІВЕНЬ РЕАЛЬНОСТІ.

Так, дійсно, існує вимір реальності, про який ми щось чули, та ніколи не ставилися серйозно. Але, якщо зробити крок, та прийняти це близько до серця, то можна відчути внутрішній поштовх. Ви можете „згадати”, що завжди „знали” про існування духовної реальності. Можливо, вам пригадається відчуття, що залишилися з дитинства, коли світ був ще яскравим та справжнім. В цей момент ви можете відчути, що саме тут, на духовному рівні, криється таємниця вашого щастя.

Усвідомлення того, що існує духовний вимір, відкриває перед нами нарешті, можливість реально впливати на своє життя. Адже матеріальний план буття є наслідковим, тобто залежним від духовного плану.

Причини всіх подій у матеріальному світі знаходяться на духовному рівні.

З цього моменту, обставини нашого буденного життя, які завжди здавалися такими сталими та незмінними, втрачають свою самодостатню об’єктивність. Вони породжувалися та підтримувалися оманою. Тепер обставини життя будуть мінятися самі собою в процесі усвідомлення нами духовної природи реальності.

Вітаю вас з тим, що зараз у вас з"явилася можливість зробити усвідомлений крок у досягненні свого справжнього щастя.

Бажаю вам успіху, ...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 04 травня 2011, 09:56 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 7

Думка з листування: судити про інший світ нам складніше, ніж уявити четвертий вимір.

ЯК УЯВИТИ ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР?

Що ж, спробуємо уявити четвертий вимір.
Давайте у нашому пояснені, матеріальний світ будемо вважати двомірною площиною, а духовний світ – тримірним простором.

Якщо ми вважаємо себе матеріальними істотами, то будемо мати вигляд точки, або плями на площині. У такому випадку нам важко уявити тримірний простір тому, що наша свідомість налаштована на існування у площині. Щоб відірватися від неї та злетіти у простір духовної
реальності необхідно змінити налаштування нашого сприйняття та мислення.

НАЛАШТУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ.

Знаєте, чому дітям подобаються казки? Тому що вони відображають містичну сторону світу, до якої діти є ближчими, ніж дорослі. Діти цілісно та більш безпосередньо сприймають оточуючий світ, вони вміють занурюватися у процес життя та переживати його повноцінно, вони інтуїтивні у спілкуванні, що дозволяє їм безпомилково відчуваючи ставлення дорослих до себе. Але, найбільша відмінність від дорослих проявляється у дітей в емоціях, адже їхнє життя вщерть наповнене радістю.

Діти сприймають світ, як велику загадку. Це відбувається не тому, що вони нічого не знають про фізичні закони, а тому, що вони бачать загадкову сторону реальності, відчувають її всім своїм тілом. Адже сприйняття дітей є цілісним. Воно не обмежується п’ятьма органами
чуття, все тіло дитини є органом, який сприймає енергетичну та духовну сторону світу .

В процесі соціалізації, дорослі всіляко заохочують дітей до інтелектуального розвитку:

Пам’ятаю маленького хлопчика років п’яти, який безперестанку говорив. Він говорив, задавав запитання, не слухаючи відповіді продовжував говорити. Він не замовкав ні на хвилину, а дорослі, які опікувалися ним, безперестанку вихваляли його – який розумний. Дитина втрачала інтерес до звичайних дитячих забав, адже їй сподобалося бути в центрі уваги дорослих та отримувати схвальні відгуки про себе.

Дитина, успішна в інтелектуальній діяльності, втрачає здібність до розуміння світу через тілесне сприйняття. Її увага витісняється з тіла та концентрується в голові. Тіло дитини
перестає бути органом сприйняття та розуміння оточуючого світу.
Внаслідок цього реальність втрачає свою містичну сторону та набуває рис матеріального, обумовленого раціональними поясненнями, світу.

НАЛАШТУВАННЯ МИСЛЕННЯ.

Існує два принципово різних методи пізнання : цілісний та інтелектуальний.

Про інтелектуальний метод пізнання ми знаємо все, адже користувалися ним у школі. Його суть є у тому, що кожний об’єкт та явище світу розглядається через посередництво інтелекту.
Нам пояснили, що світ складається з окремих матеріальних об’єктів. Їх можна бачити, торкатися руками, але зрозуміти їх можна тільки через інтелектуальне мислення.
В основі інтелектуального методу пізнання покладене припущення, що людина є істотою, відокремленою від явищ світу.

Уявіть собі людину, яка знаходиться у скляній колбі та розглядає дерево, що росте на вулиці. Для того, щоб зрозуміти якесь явище, наприклад – дерево, ця людина вимушена спочатку створити абстрактний образ-поняття дерева, а потім через це поняття вона може зрозуміти, що саме вона бачить перед собою.
Виглядає це приблизно так: людина щось бачить, знаходить в своїй голові підходяще поняття та говорить про себе: - ага, дерево. Наліпка приклеєна, пізнання завершилося. Але, чи зрозуміла людина суть саме цього конкретного дерева?

Інтелектуальний метод пізнання відокремлює нас від світу. Між нами та світом виникає штучно створений бар’єр. Він не дозволяє нам розчинятися у явищах світу та відчувати їх
сутність. Крім того, вся наша увага постійно зайнята інтелектом, який весь час, всі двадцять чотири години на добу говорить нам що є що.
Внаслідок цієї внутрішньої зайнятості ми стаємо неспроможними відчути особливість та неповторність кожної миті життя та відчути його справжність так, як ми робили це у дитинстві. Ми відчуваємо, що життя проходить повз нас, та нічого не можемо вдіяти.


Інтелектуальний метод пізнання є громіздкий та важкий у використані. Він потребує довготривалих процедур навчання, які забирають у нас роки життя.

Але, найбільша особливість інтелектуального пізнання є у тому, що воно має обмежене коло застосування. Воно є відповідним у галузі технічної цивілізації. У царині живої природи та людини, інтелектуальне пізнання спрощує та спотворює світ до простих механічних уявлень, які не відповідають складній природі реальності. Людина вимушена перебувати у штучно
створеному світі механічних уявлень, які підміняють собою реальність.

Іншими словами: між людиною та реальність виникає прошарок, що складається з інтелектуальнообумовленого сприйняття та мислення, який ізолює нас від реальності.
Таким чином, саме завдяки інтелектуальному методу пізнання, ми сприймаємо себе матеріальними істотами та перебуваємо у двомірній площині матеріального світу.

Перейдемо до розгляду цілісного пізнання.

Людина має здатність до цілісного пізнання, до такого, коли необхідне знання приходить саме собою без обтяжливого інтелектуального навчання. Слід зауважити, що це знання є особливим. Воно не є інтелектуальним чи технічним. Воно завжди стосується реальної потреби людини в конкретній життєвій ситуації, в даний момент часу. Різницю між
інтелектуальним та цілісним пізнанням можна побачити на прикладі. Інтелектуальне пізнання нагадує собою процес будівництва. Спочатку закладають фундамент, потім, цеглина за цеглиною, будують стіни та дах. Кожна цеглина є частиною інтелектуального знання. Зведення будинку, як процес інтелектуального пізнання, є досить довготривалий та потребує
значних зусиль.

Цілісне пізнання нагадує собою політ у повітрі. Ви пливете у небі та бачите ліси, поля, будинки. Ви бачите їх одразу цілими. Ви можете спуститись нижче та роздивитися все більш детально. Будинок, як символ інтелектуальної науки ви бачите вже збудованим. Тобто, цілісне пізнання, приходить миттєво, спочатку як загальне бачення, потім проясняються деталі. Цілісне знання пізнається не інтелектом, а всім тілом. Воно схоже на вміння плавати, або їздити на велосипеді. Ти схоплюєш це миттєво і тепер користуєшся ним все життя.

Ще один цікавий момент. Коли людині відкривається цілісне знання, вона нерідко говорить, що завжди знала це. Вона усвідомлює, що володіла цілісним знанням завжди, але не вміла, точніше – забула, як їм користуватися.

Інтелектуальне пізнання опирається на інтелектуальне, раціональне мислення. Перехід до цілісного пізнання змінює якість мислення. Відбувається вихід мислення за рамки буденності та загально прийнятих значень. Цей процес називається трансценденція мислення. Розповім про психологічне дослідження, яке проводилося в одній з шкіл нашого міста.

Дослідження було направлене на вивчення трансценденції мислення школярів. У ньому приймали участь учні сьомого, дев’ятого та одинадцятого класів. Учням запропонували тест, що складався з коанів дзен та даоського вислову. Потрібно було прочитати ці вислови та
написати, як вони їх зрозуміли. Пояснимо на прикладі.

Перший коан у тесті був такий: “Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли – це вже занадто.” Розуміння цього вислову поділялося на три рівні:
- буквальне розуміння;
- розуміння на рівні переносного смислу;
- трансцендентне розуміння.
На перший коан учні відповідали приблизно так – „Не можна вбивати птахів.” Це була сама проста відповідь, яка означала буквальне розуміння коану.. Більш складна відповідь була такою – „Все треба робити добре з першого разу”. У цьому випадку учень розумів коан, як прислів’я, яке має переносний смисл.
Перша та друга відповіді були показником буденного, або раціонального мислення. Але самими цікавими виявилися прояви трансценцентного мислення. Під час обробки тестових матеріалів необхідно було прочитати відповіді учнів та віднести їх певної категорії. Спочатку попадалися звичайні відповіді. Але, коли зустрічалися трансцендентні відповіді, кожний раз
відбувався енергетичний та емоційний поштовх - відчувався сплеск радості та бадьорості. Адже трансцендентна відповідь учня несла у собі енергію самого коану: - „Жодної стріли не треба. Орел, що кружляє у вишині, дарує мені свободу”.

Дослідження виявило найвищий рівень трансценденції мислення в учнів сьомого класу (середнє арифметичне кількості трансцендентних висловів - 0.3), нижчий рівень у дев’ятикласників (середнє арифметичне - 0.25) та ще нижчий у одинадцятикласників (середнє арифметичне - 0.15). Тобто, у семикласників виявлено трансцендентних висловів в два рази більше, ніж у одинадцятикласників. Це підтверджує те, що в процесі шкільного навчання містичний компонент свідомості дітей зменшується а раціональний - збільшується.

Виникає питання, чи можна повернути цей процес в зворотному напрямку? Так, але спочатку необхідно:

- усвідомити обмеженість раціональне мислення;

- відмовитися від спроб осягнути містичну сторону реальності за допомогою свого інтелекту
(цей крок є найважчим)

Тільки після цього можна розпочинати пошук методів досягнення трансцендентного мислення.

Для того, щоб відірватися від площини матеріального світу та злетіти у простір духовної реальності слід зробити дві речі:

- розширити сприйняття реальності;

- досягти трансценденції мислення.

Тільки після цього перед нами відкриються двері у справжню реальність, символом якої є третій або четвертий вимір.

З повагою,...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 06 травня 2011, 20:19 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори


Бесіда 8


Людина, яка відчуває себе окремою істотою, називається закритою.
Щоб стати відкритою, вона має усвідомити свою єдність зі Світом, та досягти переживання єдності.


ЗАКРИТІ ТА ВІДКРИТІ ЛЮДИ.


Ця тема є однією з найважливіших, адже стосується кожної людини.

Всі ми є закритими людьми. Що це означає?

Кожному з нас у дитинстві пояснюють, що ми є окремими істотами. Це не відбувається так, нібито хтось з дорослих говорить нам це прямо. Розуміння відокремленості від світу прищеплюється нам поступово настільки, наскільки ми засвоюємо ставлення дорослих до світу, як своє особисте. Адже спочатку всі ми є відкритими.

Світ для дітей яскравий та радісний саме тому, що вони є відкритими істотами.

Ностальгія за дитинством, яку іноді відчувають дорослі, породжена спогадами про стан радості в якому вони перебували у дитинстві.

Свідомість дорослих наповнена страхом, який має різні прояви. Страх за дитину примушує їх вчити своїх дітей боятися реальних та уявних небезпек. Страх за здоров’я дитини закладає у дитини пагінці недовіри до свого тіла, яке може захворіти.

Страх, що хтось з людей причинить дитині шкоду, передається дітям та навчає їх остерігатися чужих людей. Страх дорослих перед природними стихіями примушує дітей боятися навколишнього світу.

Процес засвоєння дитиною страхів дорослих буває настільки вираженим, що діти іноді починають бояться самостійно виходити на вулицю.

Закритість це відгородженість людини від свого тіла, від людей, від світу.

ЗАКРИТІСТЬ.


ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД ТІЛА.

Людина не усвідомлює відгородженості від свого тіла, адже своє ставлення до нього здається їй цілком природнім
Вона може усвідомлювати тільки деякі психологічні прояви відгородженості, коли:

- соромиться свого тіла, або його окремих частин;

- соромиться своєї сексуальності та своїх тілесних бажань;

- тримає своє тіло та свої бажання під контролем.

Але, якщо людина не соромиться свого тіла та вважає його цілком прийнятним, чи навіть більше – пишається ним, відгородженість проявляється на неусвідомленому енергетичному рівні.

У попередніх бесідах ми розглядали, як відбувається енергетичне блокування серця (вся ділянка грудної клітини) та рук людини. В наступних бесідах будемо розглядати механізми накопичення тілом людини негативної енергії, яка залишилася від емоційно насичених життєвих подій. Це – енергія стресів, вона застрягає у внутрішніх органах, м’язах, суглобах людини та на поверхні шкіри, створюючи внутрішні напруження. Енергія стресів найбільше накопичується в ділянці шлунка, живота, серця. У наступних бесідах будемо розглядати також енергетичне блокування ділянки статевих органів людини.

Тіло сучасної людини, як правило, є заблокованим, але окремі тілесні центри можуть бути розблокованими: емоційний центр (ділянка грудної клітини, яку можна назвати „верхнє серце” на відміну від „глибокого серця”, яке є центром духовної мудрості) та сексуальний
центр. Але, є один центр, який розблокований майже завжди – центр інтелектуального мислення, розміщений в голові. На енергетичному рівні все це виглядає так: тулуб, руки, ноги є енергетично зниженими (блідими), голова - енергетично насичена, яскрава. Нерідко створюється враження, що голова від’єднана від тіла та живе своїм окремим життям. Такий вигляд мають люди з вираженою відгородженістю від свого тіла.

Чим більше розвинений інтелект, тим більше заблокованим є тіло людини. Адже наш інтелектуальний розум жорстко блокує та контролює тіло. Надмірна інтелектуальність проявляється, як відірваність від реальності, внаслідок занурення людини у світ своїх думок.

Людина живе у світі думок про реальність, які підміняють саму реальність.

В цілому, відірваність від тіла проявляється в тому, що людина не розуміє свого тіла. Це має не тільки психологічні, але й фізіологічні наслідки, адже природа людського тіла починає протестувати. Так виникають хвороби.

Хвороба, це сигнал про те що людина порушила гармонію відносин зі своїм тілом, та оточуючим світом.
Не розуміючи цього, ми лікуємо хворобу та приглушуємо цей сигнал. Ми відключаємо сигналізацію, але причина хвороби залишається.

Найкращим лікуванням є відновлення втраченої гармонії через усвідомлення людиною єдності зі своїм тілом та світом.

Для того, щоб одужати від хвороби, достатньо зробити кілька кроків у напрямку усвідомлення своєї єдності зі світом.

ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД ЛЮДЕЙ.

Нас привчили до думки, що кожна людина є окремою істотою, яка має окреме тіло та окрему свідомість. Інших людей ми також сприймаємо та відчуваємо, як окремих чужих істот. Але чи є такий стан речей природним?

Кожна людина має у своєму тілі центр, який поєднує всіх нас в одне ціле. Мова йде про серце (вся ділянка грудної клітини). Якщо цей центр відкритий, людина може обмінюватися енергетичним потоком з іншими людьми, відчуваючи стан іншої людини та їх тіло, як своє особисте. Але, таке стає можливим тільки після того, як людина руйнує бар’єр між собою
та іншими людьми. Саме цей бар’єр і робить нас закритими. З чого він складається?

Бар’єр між нами та людьми є психологічною та енергетичною реальністю. Він породжений нашою свідомістю, точніше – нашими думками.

Першу складова бар’єру ми вже назвали, це нав’язана нам думка про те, що людина є окремою істотою.

Другою складовою є недовіра до людей. Якщо ми вважаємо, що оточуючим не варто довіряти, ми захищаємося від них, тримаючи дистанцію. Бар’єр між нами та людьми зростає. Якщо ми довіряємо людям, бар’єр зменшується. На перший погляд може видатися, що довіра є найкращим варіантом стосунків з людьми. Це не так, адже довіра дійсно краща за недовіру, але і перше і друге є формою уставленої поведінки, тобто такої, коли в ситуацію спілкування привноситься надуманий неприродний елемент, який може не відповідати реальності. Уставлення довіри чи недовіри до людей виникає саме тоді, коли ми не здатні реально оцінювати та розуміти іншу людину, іншими словами – „бачити” її. У нашій свідомості реальна людина підміняється нашими уявленнями про неї, як про таку, який можна чи не
можна довіряти.

Подолання бар’єру між собою та людьми, відкриває перед нами якісно нову форму спілкування: ми енергетично поєднуємося з іншою людиною та починаємо реально „бачити” та розуміти її. „Бачення” відкидає необхідність вірити чи не вірити людям.

Третя складова бар’єру між нами та людьми, це негативні думки про себе. Починаючи з нашого дитинства нам нерідко нав’язують думки про те, що ми неслухняні, ліниві, неохайні, нерозумні. Тиск негативного оцінювання направлений на те, щоб зламати нашу природність та обмежити її соціальними стереотипами сприйняття, емоційного реагування, мислення.
Якщо дитина опирається соціальному тиску, негативне ставлення до неї посилюється, а згодом воно перетворюється в негативне ставлення дитини до себе самої. Відчуття своєї неповноцінності нерідко супроводжує нас протягом усього життя.

ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД СВІТУ.

Чи відчуваємо ми світ по-справжньому? Ми дивимося на нього, чуємо, пробуємо на смак, торкаємося руками. Але всеїдно залишається відчуття, ніби то ми знаходимося осторонь, що все, що є навколо нас, знаходиться за тонким прозорим склом.

Нас привчити дивитися на світ, спостерігати за ним, але не відчувати. Ми сидимо у своїй голові, як у вежі та спостерігаємо за світом через два віконечка – ока. Саме цими віконечками ми відгороджені від світу, адже зір залишається ведучим органом сприйняття.

Щоб навчитися відчувати світ, необхідно переміститися з голови в серце. Ми маємо вийти з тісної кімнатки у вежі та увійти в безмежний простір серця. Звідси світ виглядає зовсім іншим: радісним та тотальним. Спробуємо це пояснити.

Уявіть, що ви сидите на березі річки та дивитесь на воду, яка повільно рухається повз вас.

Ви сидите, дивитесь і знаєте, що десь вище по течії до вас пливуть по воді подарунки: те, чого ви найбільше бажаєте для себе. Ви точно знаєте: подарунки вже пливуть, вони існують, і їх потрібно просто дочекатися. По-суті ви вже володієте всім чого бажаєте, адже ця річка
та подарунки належать тільки вам. Розуміння цього наповнює вас тихою радістю та спокоєм.
Так можна відчути сердечну радість. Перейдемо до пояснення тотальності.

Тепер уявіть собі, що ви стрімко пливете на човні по швидкій гірській річці. Ви тримаєте весло, вправно керуючи човном, та лише краєм ока помічаєте дикі гірські краєвиди, повз які мчите далі. Краплі води на обличчі, гуркіт водоспаду, що наближається: ніщо не відволікає вашої уваги, яка прикута до течії, що несе ваш човен скрізь пороги. Перебуваючи у серці, ми сприймаємо світ тотально. Ми повністю розчиняємося у потоці подій, які захоплюють всю нашу увагу, не залишаючи місця для того, щоб оцінювати себе зі сторони. Так можна
уявити тотальність переживання світу через призму Серця.

Пояснюючи бачення світу з позиції серця, в обох випадках ми використовували образ річки. Це не випадково, адже Серце сприймає світ процесуально, як потік речей, подій, живих істот. Ми стаємо часткою цього живого потоку, довіряємося йому, розчиняємося у ньому та та пливемо за його течією.

З позиції голови (інтелекту) ми сприймаємо і далекий Всесвіт, і навколишнє середовище тільки, як матеріальні об’єкти, окремі від нас. Керовані раціональними ідеями, ми протиставляємо себе життєвому потоку та намагаємося пливти проти нього. Тому у реалізації своїх бажань ми стикаємося з опором світу. Ми відчуваємо опір: зовнішніх обставин
нашого життя, людей, з якими ми вимушені конкурувати, подій які розвиваються у небажаному для нас напрямку. Відгородженість від світу приводить нас до протистояння та боротьби з усім Всесвітом. У спробі перемогти Всесвіт ми марно витрачаємо життя, виснажуємо себе та своє тіло.

Природнім станом кожного з нас є відкритість. Для того, щоб досягти її потрібно зрозуміти це, та захотіти змінитися. Варто тільки захотіти.


З повагою...
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 21 травня 2011, 19:22 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Бесіда 9

СТРЕС.


ПОЧАТОК РУХУ ЕНЕРГІЇ СТРЕСУ В ТІЛІ ЛЮДИНИ (спадний струмінь)
У житті кожної людини є безліч подій, які залишили свій негативний відбиток у її пам’яті. З дитинства нас часто ображали, залякували, намагалися підкорити, іноді – зламати.
Це тільки гарна ілюзія, що бути дитиною легко. Але, незважаючи на це все, нам все-таки вдається вирости та зберегти життєрадісність.
А іноді ми іноді чуємо дурниці, на кшталт: "Від стресу - не втечеш"

Що відбувається з нами в ситуації стресу та як нам в ній діяти?

Уявіть, що ви прочитали текст, який містить у собі образу в вашу адресу. Змоделюйте цю ситуацію: складіть уявний текст та повільно прочитайте його. А тепер прислухайтесь до своїх тілесних відчуттів.

Вийшло? Так от, якщо ви все це зробили, ви маєте відчути дискомфорт у ділянці лоба та очей. Чому саме тут?

У момент стресу в наше тіло потрапляє негативна емоційна енергія. Спочатку вона потрапляє в енергетичний центр, який знаходиться у нижній ділянці лоба посередині, трохи вище точки між бровами. Ми миттєво відчуваємо тут напруження та ломоту. Далі ця енергія може рухатися у напрямку Серця та застрягати у верхній частині грудної клітини (верхнє Серце),. ми починаємо відчувати важкість в грудях, погіршується наш настрій, міняється хід думок.

Сталося енергетичне забруднення, щоб очиститися івд нього, необхідно зрозуміти наступні пояснення.
Тільки спочатку давайтк домовимся : нехай вас не дивує поєднання психології з елементами східних знань, адже насправді сучасна психологія (гештальттерапія, трансперсональна психологія, НЛП) побудована на знаннях, запозичених з давніх східних духовних практик.

Отже : Енергетичний центр у нижній ділянці лоба має назву „аджна” що у перекладі з санскриту означає „та, що керує”

Ми, як правило, не відчуваємо цей центр тому, що кожний раз, коли нас ображали, або коли ми чогось боялися, аджна приймала на себе перший удар та с кожним разом все більше та більше закривалася. Тому, майже у всіх людей, аджна заблокована.

Насправді, аджна є органом сприйняття та розуміння світу, тобто, додатковим
органом бачення, але розвиток сучасної технічної цивілізації можливий тільки при умові „засліпленої” аджни.

( Саме тому сучасна культура, наука та освіта ігнорують та не розвивають цю сторону людської природи, а засоби масової інформації допомагають їм у цьому.)

Якщо яка небудь людина зберігає природну здатність до тонкого бачення, вона опиняється у культурному та інформаціїному вакуумі, та не знає, як цю свою здатність використовувати.

Давайте повернемося до наведеного вище прикладу з текстом, який містить образу в вашу адресу. Якщо заряд негативної енергії невеликий, енергетичне забруднення залишиться на аджні та не піде далі. Ми зауважили, що в цей момент ми відчуваємо дискомфорт та напруження в аджні та в очах. Якщо подібна образа відбудеться в момент реального спілкування з людиною, ми можемо відчути також, що нам неприємно та важко дивитися в очі цієї людини. Це також є ознакою забруднення аджни. Як діяти у цьому випадку?
Тут є одна особливість: кожний раз, коли чужа негативна енергія забруднює частину нашого тіла, або внутрішній орган, ця частина тіла стає ніби то замороженою, затерплою.

У нашому випадку, на поверхні шкіри в ділянці аджни ми маємо відчути цю обмороженість.

Потрібно закрити очі, щоб сконцентрувати свою увагу, та кінчиками пальців торкнутися лоба в ділянці аджни. Ми можемо відчути, нібито тут знизилася чутливість шкіри, нібито вона затерпла. Далі потрібно, не відкриваючи очей, всю свою увагу сконцентрувати на цьому відчутті затерплості, обмороженості. Увагу потрібно сконцентрувати настільки сильно, щоб ви відчували тільки це (в ідеалі повинні зникнути сторонні думки). Для того, щоб утримувати концентрацію на аджні, ви можете робити кругові рухи: „приклейте” кінчик вказівного пальця в центрі аджни та рухайте ним навколо цього центра з зоні розтягнення шкіри. Вся дія має відбуватися двадцять – тридцять секунд, не більше хвилини. В результаті маємо відчути, що затерплість знизилася, відновилася чутливість шкіри, ділянка лоба ніби то ожила, в голові прояснило, також може відчутися потреба в повному глибокому вдиху, або позіханні. Це -
нормальна, очікувана реакція.
Коли чужа енергія вилучена з тіла, ми відчуваємо значне полегшення.

Подібне „очищення” аджни є корисним також в ситуаціях, коли ви відчуваєте, що
починаєте нервуватися, переживати з якогось приводу, коли вам потрібно увійти в емоційно напружену, або значиму ситуацію, тобто тоді, коли виникає загроза стресу.

Якщо жити або працювати в умовах стресу, енергетичне забруднення аджни поширюється на очі, на вилиці, на обличчя людини, яке набирає виразу напруженості та жорсткості. Все обличчя заморожується. У цьому випадку, після очищення аджни, слід зняти напруження з обличчя. Для цього потрібно провести повільним ковзним рухом пальців від аджни вниз до
перенісся, під очима до верхньої частини вилиць, потім до нижньої частини вилиць. Діяти потрібно так само, як при очищені аджни: слід закрити очі, сконцентрувати та утримувати увагу у місці дотику, відчути затерплість, обмороженість тіла у цьому місці, намагаючись „заповнити” цим відчуттям всю свою свідомість, та утримувати відчуття затерплості
протягом усієї дії. Слід повторити цей рух декілька раз поки ви не відчуєте хвилю полегшення.
Іноді з першого разу вам не вдається відчути заблокованість аджни. Це пов’язано з тим, що у вас знижена чутливість, адже ваше тіло звикло та адаптувалося до відчуття
дискомфорту в тілі.
У такому випадку продовжуйте діяти так, ніби ви відчуваєте заблокованість аджни і, досить скоро чутливість відновиться.

Якщо енергія стресу не вичерпується забрудненням аджни, вона рухається вниз, застрягаючи у внутрішніх органах, у м’язах, в суглобах, на поверхні шкіри. Цій темі будуть присвячені наступні бесіди. До наступної зустрічі, маю надію, що це буде скоро.

Очищення аджни є також методом енергетичного очищення свого тіла та пробудження свідомості.
В_Чорний


Повідомлень: 19
Звідки: Кривий Ріг

ПовідомленняНаписане: 22 травня 2011, 14:20 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Хоча і літер багато але прочитав. Так гарно все починалося а закінчилося банальною остогидлою езотерикою і окультизмом. Навіщо нам ця каша з псевдосхідних вчень ? Чим вам не подобається православний ісихазм ? Це вам не якась там "культура", це саме містика, притому містика істинна, твереза, реальний шлях до Бога.


PS Хто не знає що таке "ісихазм" то - "погуглящій да обрящєт"
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 22 травня 2011, 16:30 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

В_Чорний написав:
Так гарно все починалося а закінчилося банальною остогидлою езотерикою і окультизмом. Навіщо нам ця каша з псевдосхідних вчень ?


Шановний В_Чорний.

Оскільки єзотерика та окультизм вам остогидли, припускаю що ви вже зрозуміли та подолали їх обмеженість, та шукаєте шлях до Бога через православний ісихазм. Це - безперечно добре.

Але, у вашому тексті не відчувається навіть тіні того блаженства , який дає людині практика ісихазму.
Не відчув я від вас і того Сердечного тепла, яке дарує людині віра в Господа. Це - сумно.

Що стосується "псевдосхідних вчень" - не переймайтеся, сучасна психологія з великою цікавістю вивчає та використовує знання про людину, закладене у цих вченнях.

З Повагою,...
В_Чорний


Повідомлень: 19
Звідки: Кривий Ріг

ПовідомленняНаписане: 22 травня 2011, 16:50 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Процесс написав:


Але, у вашому тексті не відчувається навіть тіні того блаженства , який дає людині практика ісихазму.
Не відчув я від вас і того Сердечного тепла, яке дарує людині віра в Господа. Це - сумно.

Що стосується "псевдосхідних вчень" - не переймайтеся, сучасна психологія з великою цікавістю вивчає та використовує знання про людину, закладене у цих вченнях.


Ви "переходите на особистості" ... це говорить саме за себе :-)
Але в одному ви праві - справжні ісихасти на форуми не ходять а тим більш не пишуть на них.
...Мені цікаво а яким мав би бути мій текст щоб задовільнити ваше уявлення про "блаженство" та "сердечне тепло" ? - солоденько-нудотно-смиренним ? :-)
Річ у тім що моя критика стосується не вас особисто (я вас не знаю) а вашої писанини. Церква заповідає нам любити грішників і ненавидіти гріх (під цю категорію підпадають і хибні вчення, на зразок вашого)
А щодо сучасної психології ...психологія це наука а ваша писанина до неї не має жодного відношення так що не лестіть собі
Процесс


Повідомлень: 216
Звідки: Rivne

ПовідомленняНаписане: 22 травня 2011, 17:27 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

В_Чорний написав:

Ви "переходите на особистості" ... це говорить саме за себе :-)
Але в одному ви праві - справжні ісихасти на форуми не ходять а тим більш не пишуть на них.
...Мені цікаво а яким мав би бути мій текст щоб задовільнити ваше уявлення про "блаженство" та "сердечне тепло" ? - солоденько-нудотно-смиренним ? :-)
Річ у тім що моя критика стосується не вас особисто (я вас не знаю) а вашої писанини. Церква заповідає нам любити грішників і ненавидіти гріх (під цю категорію підпадають і хибні вчення, на зразок вашого)
А щодо сучасної психології ...психологія це наука а ваша писанина до неї не має жодного відношення так що не лестіть собі


Я дійсно "перехожу на особистості", оскільки є психологом.

Я побачив - на гілку прийшла людина, пише про християнство, але займає недоброзичливу позицію. Тому у мене виникло природнє бажання - показати вам хибність вашої позиції. Ні - не інтелектуальної, а - емоційної позиції.

Я навмисно очікував вашої відповіді, щоб побачити - чи змінили ви свою позицію - це для мене є важливим - і ви таки трохи попустилися. Це - добре.

Тепер про "солоденько-нудотно-смиренне" "блаженство" та "сердечне тепло".
Ви можете мені не повірити, але я до вас ставлюся з Сердечним теплом та щирою повагою.

І останнє: - Якщо ви вивчали в інституті психологію, та захоплювалися Рубінштейном, або Фрейдом - це, на сьогодні, не є сучасною наукою.

З Повагою,...

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET