•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Ганебна тяглість

Автор Повідомлення
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 23 січня 2013, 17:18 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Дароване Творцем почуття відповідальності перед минулими, сучасними та прийдешніми поколіннями співплемінників, зобов'язує до повсякчасного самовдосконалення. Дослідження та аналізи багатьох подій дарували усвідомлення незаперечності того факту, що причиною більшості бід та негараздів в нашому штучно знедоленому суспільстві є всебічна (себто духовна, культурна, ментальна й економічна) залежність від зовнішніх потуг та відсутність самодостатності. Досить помітною й надміру вагомою залишається неприродня прив'язаність українців до вчорашнього окупанта. Нав'язані чужинцями фальшиві і шкідливі псевдовартості та непритаманні цивілізованому суспільству “норми” взаємостосунків, сприяють подальшому деградуванню, й утримують українців від всебічного поступу й удосконалення. Небажання політиканів змінити існуючий стан речей, спричиняє неспроможність вибратись з цупких обіймів вчорашніх окупантів й продовжує труїти душі українців.

Притаманна (попри переважний європейський чинник в справі формування російського етносу) москвинам азійська деспотичність й нівеляція гідності одиниці, міцно вкорінилась й в нашому побуті.
Досліджуючи минуле, мені довелось перегортати чималий обсяг літератури. З прикрістю мушу константувати що нинішня Україна далека від цивілізованого світу. Від часів відвертої московської окупації (себто дурисвітської монархії та тоталітарної сталінсько-брєжнєвської Конституції) й до нинішнього божевільного вертепу (котрий багато хто з причини відсутності інтелекту й невміння давати реальні оцінки подіям) нарік “незалежністю” й “шляхом в Європу”, жодних докорінних змін в стосунках між владою та громадянином не відбулося. Це тяжкий і лихий спадок для України. Нівелююча людську гідність система провокувала наділених владними повноваженнями до злочинного зловживання. Посадовців влаштовував той ненормальний стан речей, коли вони могли безкарно зловживати службовим становищем, й трактувати закони згідно власних забаганок. Водночас, будь-який спротив їхньому брутальному свавіллю карали найжорстокішим чином. Зверхнє й показово гидливе ставлення узурпувавших владу супроти решти зобов'язувало до свідомого поборення цього ненормального стану речей. Проте ухилюсь від закликів до абстрактної “боротьби зі злом і несправедливістю”. Аби унеможливити закиди як ідеалізаторів москвинського деспотизму (байдуже якого, царського чи комуністичного) й нинішньої псевдонезалежності, обтяжу себе кількома цитатами заслуговуючих на довіру осіб й оповім про побачене власними очима.

Перечитуючи й аналізуючи творчий спадок відомого в минулому (проте незаслужено забутого нині) революціонера Бориса Савінкова, натрапив й на передрук спогадів його матері. (Вони були оприлюдненими в петербуржському журналі “Былое” в 1906р., й додані замість післямови до роману “То, чего небыло” виданого московським видавництвом “Художественная литература” в 1990р.) Чи не найбільше вартими уваги залишаються її свідчення стосовно стосунків з імперською жандармерією. Читаючи її спогади, починаю розуміти причину такої ненависті піднятих на повстання революціонерами й їхнього цілком природнього й справедливого прагнення знищити злочинний російський монархізм. Жорстокість повсталих не була безпідставною. Подані нижче (в моєму перекладі з російської) цитати сподіваюсь примусять істориків й політологів тверезо зважити причини перемоги соціалістичного устрою над царським деспотизмом:

Я знаю, що ці спогади примушують мене знову і знову переживати минуле, але це життя не лише моє, а багатьох.... Не одній мені довелось не собі відчути залізну руку урядового режиму: таких як я, нещасних матерів, тисячі...
Першим зіткненням з жорстокою і нелюдською системою був обшук в помешканні Савінкових:

Як змалювати те почуття приниження й обурення, котре опанувало в часі цього брутального насилля? Хто може спокійно споглядати на нищення святого в його оселі? Торкнулись всього: світлин рідних й знайомих, перечитали приватне листування, а наших дітей обмацали чужі й грубі руки.

Все дійство супроводжувалось цілковито незрозумілою багатолюдністю: в помешканні вешталось осіб з дванадцять, на кухні залишилось ще осіб з шість про запас, біля кожних дверей стояв жандарм, а будинок був оточеним з усих боків. І все це лише задля того, аби захопити двох беззахистних юнаків.

Таким в її пам'яті залишився наслідок:

-Все було зрушено з місця, перекинуто, скатертини скинуті з столів, диванні подушки розпороті: кругом плями брудних ніг, мокрі сліди...

Після арешту старшого сина, С.А. Савінкова безпосередньо зіткнулась з бездушною системою:

Якщо я зверталась в охоронний відділ, мене відсилали в жандармське управління. Звідти знову доводилось їхати в щойно залишену “охранку”. Жандармський генерал приймав відвідувачів не інакше як в суворо визначені години й дні. Тоді я вперше ознайомилась з головною властивістю діяльності жандармів: подавати справу - навіть тоді коли вона не варта й виїденого яйця -з незвичайною таємничістю і в тисячу разів перебільшувати її серйозність й значіння. Коли жандарми розмовляють з батьками політиків, вони завжди обіцяють каторгу або смертну кару. Завжди, коли я прохала про побачення, мені у відповідь знизували плечима, зітхали, хитали головою, й відмовляли.
Дозволю собі ще декілька цитат.

-Кожне побачення уможливлювало впевнитись що організм сина слабіє: його руки тремтіли, обличя покрилось коростою. Я відвідала прокурора й пояснила йому про згубний вплив тюрми на здоров'я сина. Він чемно вислухав мене, проте повідомив що звільнити сина не в його владі, що дізнання лише на початковій стадії, а на моє питання в чім він підозрюється відповів що пояснювати нічого не зобов'язаний.

-Мені безліч разів довелось вислухати ласкаві обіцянки, оббігати приймальні жандармсткого управління, очікуючи хвилинної аудієнції, перш ніж мій син нарешті був оглянутим й звільненим на поруки батьків під заставу.

Причину нелюдського ставлення до ув'язнених чудово характеризує коротенький діалог свідком котрого стала мати майбутнього терориста-ревоюціонера:

-І чого таких запирати! - сердито запитав один з батьків ув'язнених, але жандарм суворо глянув на нього й повчально заявив:

-А навіщо чинитит спротив начальству?

Цього коротенького обміну думками достатньо для того аби усвідомити всю злочинну суть нелюдського (проте ідеалізованого ненаділеими інтелектом вкрай галасливими адептами дикого москвинськог православ'я) царського режиму. Людей позбавляли права вільно декларувати власні погляди, а захист честі та гідності потрактовували зрадою й державним злочином. Жандрармський генерал й (як це не прикро визнавати) нащадок запоріжської старшини Спиридович (чоловік дійсно освідчений й не позбавлений вміння давати подіям тверезі оцінки) вимушений був константувати:
-... терор цілого класу суттєво жахливіший гурту вибуховиків...

Історики мусять нарешті сказати правду. Возведений завжди підконтрольним світській владі московським православ'ям до лику святих п'яничка Микола ІІ, був причетним до загибелі мільйонів власних співвітчизників. Я не боюсь звинувачення в жорстокості й цинізмі. Кажу відверто: дідько з ними. Трагедія полягає в іншому. Російська імпрерія винародовлювала українців. В дискусіях довкола подій 1917-го р. зайві емоції й політичні симпатії чи антипатії. Падіння вкрай збюрократизованої монархії було логічним й закономірним кінцем будь-якої тоталітарної держави. Туди їй і дорога. В пекельному вогні згоріли ідеалізатори монархії, влада перейшла до рук їхніх політичних опонентів, проте притаманний москвинам азійський деспотизм продовжував молоти в порох людські кістки й нівечити душі. Зміна соціального та політичного устрою а Росії не змінила її суті й змісту, а Україна так і лишилась поневоленою.
Про злочинну, тоталітарну, й цілком антинародну суть комуністичного устрою списано сотні тисяч тон паперу. Левову частку в них посідають й спогади колишніх політв'язнів, котрі на власному тілі й на власній шкірі відчули реалії “комуністичного раю” в часі кривосуддя й перебування в тюрмах та концентраційних таборах. Настійно рекомендую уважно прочитати “Сад Гетсиманський” Івана Багряного, “Архіпелаг ГУЛАГ” Солженіцина, “Тернистий шлях кубанця Проходи” Романа Коваля, й інші документальні спогади. “Вироки трійок”, масові розстріли, катування, навішування абсурдних (з погляду сьогодення) ярликів, цькування й унеможливлення пошуку альтернативних визначеним комуністичною партією шляхів, спричинились до ототожнення штучно здеградованим загалом держави (як інституції) й бюрократичного апарату. Повторюю ще раз: зміна соціального та політичного устрою в дикій Росії, жодним чином не змінила взаємовідносин між владою й зневаженою людською масою.

Трагічним наслідком кількасотлітньої бездержавністі українського народу стала втрата започаткованих ще в княжу добу державницьких традицій. Ганебним спадком від почилого геть не в Бозі Сов'єтського Союзу (котрий в дійсності був ширмою брутального москвинського шовінізму) є прагнення нинішніх безпринципних політиканів не дистанціюватися різкими темпами від традиційних для азійського деспотизму форм спілкування з народом. Зайве нагадувати що на кожному кроці доводиться стикатись з хабарництвом, хамством, недбайливим поводженням з державним майном, вивищенням власних забаганок над почуттям обов'язку й здоровим глуздом. Проте не буду узагальнюватись.

Моє кількарічне спілкування з правоохоронцями, суддями, працівниками прокуратури, челядниками всих рівнів і рангів виконавчої влади (держслужбовцями), дарувало право стверджувати що ці служби цілковито переповнені позбавленими найелементарнішої порядності людьми. Керунок всих їхніх вчинків — пошук особистого матеріального зиску, можливість показово насолоджуватись всеспроможністю й безкарністю, й прагнення засвідчити загалові власну вкрай важливу вагомість. Без найменшого вагання, вони конвертують незаздрісне становище загалу у мільйонні прибутки, а й вбачають себе майбутніми господарями неприналежного їм нині. Прикриваючись образливою для всього українства бутафорною, несправжньою, нещирою шароварщиною (справжня культура ними приречена на жалюгідне нидіння), вони зумисне сатанізують навіть найменші спроби стати на захист власної духовності. Їхні “радість” й “прибуток” будуються на горі й крові народу. Їхній ідеал — вічна мерзлота політичного грунту. Успадкований від москвинів надмірний централізм породив замкнену касту “державотворців” котрі вимагають беззастережного виконання загалом всих повелінь й вказівок. Між першими й другими сформувалась ціла каста бюрократів-управлінців. Запопадливе запобігання й самоприниження нині нарекли “службовою дисципліною”, а найменший непослух - “руйнуванням державних устоїв”. Тож зайве дивуватись що нинішнє драконівське переслідування “позасистемних” й “деструктивних” за будь-яке ухилення від встановлених режимом вимог карається ненабагато м'якіше ніж в часи середньовічної інквізиції. Події 2004-05рр. (так зв. Помаранчева Революція), багатьох примусили тверезіше поглянути на реалії життя. Довідавшись про загадкову смерть колишнього міністра МВС а згодом керівника податкової служби Кравченка, більшість українців зітхнули з полегшенням. Він був запеклим ворогом найменшої ініціативи народу. Сьогочасні “тузи режиму” й “дрібні козирі з шевронами” також не соромляться будь-яку норму закону потрактовувати згідно власного розсуду. Хіба є ознакою цивілізованості бійки в сесійній залі Верховної Ради? Не минає і тижня аби хтось комусь не порвав краватку або сорочку, чи навіть розбив в кров носа біля трибуни. Завважте: все це фіксується телекамерами, й згодом транслюється на всю країну. Та чи ви пригадуєте випадки коли уподібнених до когутів законотворців притягнули хоч раз до належної відповідальності за хуліганство в громадському місці? Дурний приклад заразний. Вслід за депутатами, кулачний двобій влаштовують прямо в Апараті Президента чільник МВС й Київський міський Голова. Битий писок останього й долучені до нього висновки судово-медичного експерта, так і не стали причиною втрати хуліганом-міністром посади. Їм все дозволено. Чи часто доводилось чути Вам про порушення кримінальної справи за статтею “Службове недбальство”? Така дійсно є в “Кримінальному Кодексі”, але її наявність жодним чином не свідчить про те що вона діє. Мені неодноразово доводилось подавати скарги до прокуратури на застосування фізичного насилля працівниками міліції в часі допиту, проте навіть попри наявність зафіксованих судово-медичною експертизою слідів тілесних ушкоджень, жоден працівник міліції не був притягнутим до належної відповідальності. Кілька разів супроти мене порушували кримінальні справи котрі в залі суда просто розвалювались. Замість закриття справи й притягнення до належної відповідальності осіб котрі за свідомо сфальсифікованими обвинуваченнями утримували мене під вартою, працівники прокуратури радили не шукати правди і не скаржитись, оскільки прагнення утвердити справедливість може коштувати мені ще однією справою й черговим ув'язненням. Свідчу що я не один.

Тяжко зруйнувати сформовану систему. Попри її гнилизну й злочинність, вона має орду адептив й прихильників котрі не зупиняються перед оббріхуванням й перекручуванням фактів. Проте байдуже споглядання також злочин.

_________________
Хай Живе!
Моргенштерн


Повідомлень: 1802
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:18 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Савінков був ворогом Бога, Царя, і Вітчизни, терористом типа Бен-Ладена. Якби цар був не вахлаком, а Сталіним чи Піночетом, то не тільки Савінкова, а і всю його родину би вірізали під три чорти, і не було би Громадянськох війни і Голодомора, і зараз ми жили би в чудовій країні і слово "комуніст" говорило би нам рівно стільки ж, як слово "гугенот", або "анабаптист" - щось із далекої, забутої історії, гідне лише підручників для дітей, або спеціалістів-істориків.
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:24 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Терористом був і Міхновський. Теж підсилав бомби підкладати. І Про якого царя, і яку Вітчизну ти говориш? Російська монархія була ворогом всього українського. Згадати хоча б заборону Миколою ІІ святкувати століття з дня народження Т.Шевченка. Раджу почитати облаяного Савінкова. Ворожості до Бога я в його писанині не знайшов

_________________
Хай Живе!
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:34 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Олесь Вахній написав:
Про якого царя, і яку Вітчизну ти говориш?

власне про ту саму, яка була вітчизною Савінкова разом з царем.

Соженіцин, до речі, так і помер вар'ятом з "вєлікодєржавной ідєєй".
А щодо його писань, то там дуже багато відвертої брехні, що не витримує жодної критики..

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:37 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Савінков поглядами був демократичнішим і прогресивнішим ніж москвинська монархія. В своїх статтях він з розумінням ставився до української справи.

_________________
Хай Живе!
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:38 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Йдеться про систему, а ви до прикладів чіпляєтесь

_________________
Хай Живе!
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:39 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

а Льова Троцький був ще прогресивніший, ніж Богіс Савінков
Саме в рамках системи, до речі.

І ще : може Вам таки варто викладати свої опуси в одній гілці ?

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:46 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Ні, Льова Троцький прогресивнішим не був. І Савінков жидом не був. Савінков зорганізував вбивство виродків які щемили українське. Звичайно, діяв він н для України й для українців, але руйнував імперію. І це заслуговує на увагу й повгу. Така принаймні моя думка

_________________
Хай Живе!
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:49 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Цитата:
але руйнував імперію

руйнування імперії нам вартувало великої крові, Вам так не здається?
Чи заслуговує це на повагу? Сумніваюсь.
Що дало українцям руйнування РІ? Громадянську війну, репресії, голод, тощо.
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:53 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

До проголошення Четвертого універсалу життя поклали дійсно якщо не сотні тисяч то мільйони. Але імперія здається мені була набагато гіршою альтернативою. Згадайте письменників кінця ХІХ початку ХХст. Про лад вони геть не схвально відгукувались

_________________
Хай Живе!
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:56 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Савінков був спадковим невротиком і психопатом. Його батько помер в психіатричній клініці, а один з братів мав схильність до суїциду і врешті покінчив з собою.

Тобто це когорта професійних революціонерів, що з'являються в будь-яку епоху - для них не важливі наслідки, важлива сама участь в революціях та заколотах заради лише пролиття крові.
Але такі, як Савінков нездатні працювати в команді, замислюватись над наслідками власної діяльності і тим паче займатись державотворчою діяльністю.
Як писав Пєшков (Горький) : "Пусть сільнєє грянєт буря !"

А що потому - їм по барабану, аби тільки крові було побільше...

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.

Редаговано: БАРАБАС (24 січня 2013, 12:58)
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:57 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Цитата:
Але імперія здається мені була набагато гіршою альтернативою.

Тобто сталінська УРСР для Вас краща альтернатива ніж монархічна Малоросія? За якими критеріями Ви оцінюєте? Що в сталінській УРСР поставили пам"ятник шевченку? Так, велике щастя.
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:58 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Щодо характеристики Савінкова - можливо і маєш рацію.

_________________
Хай Живе!
Олесь Вахній


Повідомлень: 221
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 12:59 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Не в сталінській Україні проблема. Проблема у відсутності українського руху. Вона була тоді, і на жаль лишається і нині

_________________
Хай Живе!
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2013, 13:01 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Цитата:
Як писав Пєшков (Горький) : "Пусть сільнєє грянєт буря !"

І знаєте, пане Барабасе, мені це нагадує сьогоднішніх деяких "революціонерів".

Цитата:
як Савінков нездатні працювати в команді,

Чому, якщо це команда розвалу і руйнування - то запросто. А от команда створення і побудови - ці "революціонери" не здатні, саме тому і знищено було ленінську гвардію, і Троцького насамперед. Я про це вже писав на прикладі Юлії Володимирівни :)

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET