•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Художнє слово. Пишемо самі... ))

Автор Повідомлення
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 27 липня 2015, 15:33 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Антидуховні роздуми планетарного маштабу і планетарної ж дурості.
есей
Святому Володимиру присвячується.
Відкриття нової екзопланети і недовга релакс-подорож на човні по оспіваній Довженком Десні наштовхнули на деякі роздуми.
Навіть наша примітивна цивілізація часів культури айфонів і скляної пляшки здатна не тільки знайти десь глибоко в космосі таку екзопланету, на якій гіпотетично можливе життя, але і відправити (я так думаю, або зробити це не зараз так в найближчому майбутньому) туди дослідницький аппарат з якимись зразками чи організмами з яких, знову таки гіпотетично зможе зародитися життя через кілька мільярдів років. Мабуть ми до того часу уже вимремо, і про нас, доволі примітивних створінь придумають історію як про Богів.
Якби екзопланета була ближче, можна було б спостерігати в режимі он-лайн, якась спроба провалилася - відправили іншу партію, до того ж різниця в часі - у нас пройшла година - а там півтора мільйони років. Така собі он-лайн стратегія для Богів.
Опа - розвели динозаврів але тут несподіванка і все насмарку. Аж тут гомо-сапієнс зі своїми з.йобами, культурами і цивілізаціями вельми розважив, і спостерігати за колоніями організмів стало навіть весело, принаймі веселіше ніж за тупими динозаврами які ходять і весь час когось або щось жують. З Гомо сапієнс набагато різноманітніше, як винищувати - то цілими цивілізаціями, може навіть роблять ставки, виживуть інки і ацтеки чи не виживуть?
І ще про наш різновид подумав спостерігаючи білу і сіру цаплю в природньому середовищі, і за виводком диких качок.
Ми в принципі не здатні до бізнесу і заробляння грошей. У нас відсутні відповідні частини в головному мозгу. У других присутні - а у нас відсутні.
Ми можемо проектувати літаки, танки, космічні кораблі, обробляти землю і воювати, але в бізнесі - абсолютні лошари. Не заточені мозги під це. Заробляти на ближньому. Просто підсвідомо. Тому на нас і за нас заробляють інші, а ми, чомусь прийнявши правила чужої гри добровільно похерили і танки і ракети і космос разом зі справедливістю і тим, що вміємо, і відповідно маємо що маємо з усіма витікаючими наслідками.
Отак і зараз, другий би за цей час зайнявся виробництвом або перепродажем чогось корисного, на чому можна було б добряче заробити, винайшов непотрібну х.йовину і довів би всім що без цієї х.йовини життя не має сенсу, а через кілька років уже вдосконалена х.йовина затьмарила стару х.йовину і всі пішли б міняти стару х.йовину на нову з доплатою... ми замість того пливемо по Десні дивимось на природу і вдивляємось у небо в пошуках нової екзопланети що наводить на чергові дебільні думки про вічне.
Що ми дуже круті
Коли в московських болотах квакали жаби і дзижчали комарі - ми уже хрестилися і трахали європейських царівен і королівен.
Причому гордимося цими фактами неначе кожен особисто запроваджував християнство і трахав чергову євро-принцесу.
"Володимир і хрещення Русі - це євровибір" - кричить напис з плакату.
Хоча причому тут Візантія, єврейська субтропічна невідома (і досі) релігія - і євровибір - невідомо.
Якби католізував - ще пів-біди.
Але помоєму Володимир підсунув величезну подлянку зі своїм хрещенням і нав"язуванням чужої регілії.
Саме з цього помоєму і почався занепад.
Зламали нам якусь матрицю і замінили штучною чужорідною.
Це було неспроста.
Можливо язичницькі боги, зв"язок з якими давно втрачено, весь цей світогляд і релігія трансформувалися б і зараз наша національна релігія була б однією з світових, ми б насаджували її покореним народам звалюючи їх ідолів.
Ось в 1917 році - завалили церкви, загнали попів в глибокий андеґраунд - і ось через кілька п"ятирічок уже нова Імперія була на пів-кроці від світової гегемонії! Заширяли супутники в космосі, священні атомні гриби величними богами війни відганяли нечисть спалахами, і наша ПОНАДЛЮДИНА піднялася в Космос і згодом першою вийшла в космос в обладунках нової Ери.
І що почали одразу робити після повалення Імперії в двобої і в початку деградації? Штампувати муляжі церков і плодити "духовенство".
З космосу новітнє попівство поволі повернуло до свічечок і спокутувань гріхів, смирення і дебілізації.
Ні, як хочете але в цьому питанні я солідарний з Ніцше.
Х-ня це все, ваше християнство.
Але який все-таки дебілізм забороняти "Майн Кампф" і не забороняти Ніцше і Вагнера ! :)
жартую.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 27 жовтня 2015, 18:30 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Високий візит в Великі Цицьки.

Соня Прицька відвідала з високим візитом село Великі Цицьки що на Київщині.
Соня - мільярдерша.
Живе в США.
Народилася на Ілінойщині.
Це далеко.
З Великих Цицьок не видно.
Соня плакала.
"Шчьо цє" - питала завченою фразою.
Сільські збіглися.
Такого кортежу і такої тьоті вони ще не бачили.
"О майн гот... о майн гот..." - припадала Соня до рідної землі.
Гладила по голівкам місцевих діточок аборигенів.
Роздала по банану.
"Шчьо цє"?
"Це у нас... теє... хверма!" - заікаючись і спотикаючись біг голова сільської ради Спиридон Сільвестрович.
З напіврозваленого даху стирчала арматура, стіни де-не-де вже обвалилися і крізь них було видно худих корів.
"ага, ага, ремонт якраз робимо, тимчасові невдобства..." - брехав Спиридон Сільвестрович.
Біля школи діточок вишикували рядочком, всі двадцять восьмеро учнів середньої Великоцицьківської школи разом поклонилися, і почали співати.
Українську народну.
Соня - мільярдерша нічого не розуміла але розчулено слухала.
Коли доспівали, знову поклонилися.
Соня щиро аплодувала.
Зайшли в школу, далеко не заводили, бо було темно.
І холодно.
"Тут у нас столова, все натуральне, нейчурал!" - блєснув знаннями директор.
В кутку стояв бюст Шевченка, і портрет Соні в рамочці, загорнутий в вишиваний рушник, як ікона.
Біля портету хтось запалив лампадку.
"Скажіть Клавдії Михайлівні шо я її уб"ю" - прошептав директор завхозу.
Той кивнув і підмигнув.
Потім ще раз підмигнув і подивився в сторону Соні.
"Та щас... сам знаю" - просичав директор.
"Щиро раді привітати... почав промову, слова нервово відбивалися від бетонних стін...
Розказав як вони пам"ятають і люблять і як раді що з такого села до таких висот і шо ремонт давно не робили...
Вобщєм конвертик Соня врочисто вручила під оплески.
Хтось зі свити вказав на годинник.
Соня подивилася на вихід.
"Тайм із мані, тайм із мані..." - пожартувала.
Всі весело і з розумінням засміялися.
Провоодили до самісінького кортежу.
Подарували на пам"ять ікону на якій місцевий художник Михайло Аполонович зобразив гарну але дещо здивовану Божу Матір. Хотів щоб була схожа на Соню, але чомусь вийшла схожа на депутатку Кужель.
Соня довго махала з великого мерседесу.
Всі махали поки остання машина кортежу не зникла за поворотом.
"Заєбісь, піч поставимо, і комп"ютер купимо" - підвів суровий підсумок директор.
"Сільвестрович, давай розганяй всіх, підемо стрес знімемо. Та нє, до тебе, ти ж бачиш у мене ремонт"...
Смеркалося.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 26 листопада 2015, 10:38 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Вася повернувся з АТО

Це так називається що з АТО.
Насправді Вася повернувся з війни.
Добряче дісталося під Дебальцево.
Не зимою, а ще літом.
Чудом залишився живим. Один з шести, хто був на тому броніку.
Після того госпіталь, волонтери, навіть інтерв"ю брали.
Слава Богу руки-ноги цілі.
Чого не скажеш про внутрішні органи.
Але ходити не заважають і в очі не кидається.
Та і не личить герою на якісь внутрішні органи жалітися і розказувати.
Хотів на війну повернатися, але не взяли.
Почалося найгірше - буденність.
Війна снилася вночі, як правло свист "Градів" і чиїсь нутрощі, липкі і гарячі.
Кишки, шматки легень, кістки хребта - все це падало на обличчя, Вася дико кричав і прокидався.
Всі теж прокидалися, дитина перелякано плакала, Вася накидав куртку і йшов курити.
Не в затяжку, бо легені.
Просто щоб заспокоїтися.
Кредит висів, жінка в декреті.
Батько хворів.
Щоб виходити Васю продав трактор і ще щось, на чому хоч трохи заробляв.
Влаштувався на роботу.
Ніяк не міг збагнути чому він, герой війни повинен вкалувати в дві зміни на ПП (приватного підприємця) - однолітка Васі, який і не служив, і в АТО не був, і навіть комісію не проходив.
Хоча лоб здоровий і вгодований.
Змінив недавно машину.
Ту розбив по п"яні.
Машина для ПП не проблема.
"Ось, жінка каже, бачиш - люди живуть. Летять в Емірати. А ти своїм патріотизмом..." і плаче.
Вася мовчав і курив не затягуючись.
В школу запрошували.
Зустрічали, тиснули руки, розказували, хвалили, дітки фотографувалися.
А назавтра знову на роботу. За ті гроши.
Але і то добре, бо інші і того не мають.
Для реструктуризації кредиту (щоб квартиру не забрали) не вистачало якихось папірців.
Їздив в район. Довго стояв в черзі, потім в другій, потім сказали що треба ще кілька папірців, виписка, довідка, воєнний квитой (який згорів під Дебальцево), ще довідки і ще папірці.
І в Київ треба їхати, в госпіталь, там докУменти забрати, потім в частину, а потім знову в Київ і знову назад в район в чергу.
А потім вияснилося що щось там зі строками, бо Вася доброволець, а закон приняли не той, не тоді і не так як треба, вобщєм не попадав Вася в категорію. Жінка знову плакала і істерила.
Вася відчував що довго вона так не витримає, і курив не затягуючись на морозі.
Була зустріч з учасниками АТО.
Після офіційної частини (фотографували для газети) випили, друзі говорили шо так жити не можна і треба "іти на Київ".
Домовилися на ранок на вокзалі, в воєнній формі, з твердими намірами і планами.
Довго обнімалися і співали "фронтову" яку написав Вася до поранення.
До ранку передумали, "бо ще рано" і "ми їм, сукам, ще покажемо".
Та і жінка б не одобрила.
Жінка, доречі, менше плакала і більше робила "мейкап". Почала затримуватися з роботи.
Дитину забирав з садочка тесть, і відвозив до себе.
Вася курив (затягуючись) і випивав.
Одного разу коли жінка не повернулася на ніч (нічна зміна, колега захворіла, попросила замінити) Вася не здивувався і не сварився.
Курив уже на кухні і там же випивав.
Заважати димом уже було нікому.
Далі далася взнаки хвора поранена печінка і прострелені легені.
Але Вася не зважав, і лише друзі умовили з"їздити в район.
Поклали в госпіталь.
Лікар довго дивився знімки і хитав головою.
Батько, змарнілий і худий слухав і кивав.
Через скло кивнув Васі і сумно посміхнувся.
Вася відвернувся до стіни і подумав, що добре було б зараз покурити.
На стіні висіла приклєєна скотчем фотографія, Вася з побратимами на броніку.
З атоматами, з прапором.
Вася заснув, і йому чомусь не приснилися нутрощі і свист. Чомусь приснився випускний і майбутня дружина.
Батько тиснув руку і говорив якісь банальності.
Ще жива мати чомусь плакала.
"Не плач, старушка, все життя попереду, якого козака виростили..." - підбадьорював батько.
Батько був з чисто виголеною бородою і гарними вусами.
Обняв матір і сина, і сфотографувалися на пам"ять на фоні школи.
Потім все-таки засвистів "град" і все зникло.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 30 листопада 2015, 13:16 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Мистецтво бути чемним аборигненом.
фельєтон
Коли у другій половині 18 століття Джеймс Кук відкрив Нову Зеландію - ну як відкрив, це мабуть ці території "вікрили" для себе Джеймса Кука і його друзів, жили собі люди нікого не чіпали - так от - жили там племена, особливо не відрізнялися від флори і фауни, жили в відносній гармонії, інколи мабуть воювали одне з одним, але потім мирились, і знову жили в відносній гармонії.
Потім європейці почали навчати місцевих як треба правильно жити.
Бо забагато було гармонії.
Навчили стріляти, бухати, і заражатись венеричними захворюваннями.
Ну і звичайно європейці почали чихати на місцевих від чого ті вимирали цілими кланами.
Завдяки просвітницькій політиці місцеві вимирали ударними темпами і кількість їх на їх же Богом даній землі скоротилася майже до економічно обгрунтованої.
Будучи активними гуманістами європейці не могли допустити тотального вимирання, і з чистого альтруїзму взяли ці території під свою опіку.
Скупили всю землю і активи (за вільноконвертовану, звичайно, валюту - буси, віскі і ліки від насморку), і навіть взяли деяких активних місцевих в долю. Але це не допомогло і дикуни, прохмелівши, почали відбивати законно придбане у гостей.
Сили звичайно були нерівні, і європейцям довелося перемогти місцевих і в якості покарання забрали все що ті не продали.
Вся різниця, казали дослідники, була у фундаментальному тлумаченню права на землю і відношення до неї.
Як можна продати Богом дану землю за гроші, при тому що дикуни не знали що таке гроші - знали лише перекладачі з англійської на місцеву мову жестів, причому перекладачі теж були не з місцевих і розуміли їх виключно інтуїтивно.
Але підписи у вигляді пошкрябаного нігтем маорі документу лондонські адвокати визнали правомірними і дали добро на захист законно придбаного з застосуванням зброї.
Врешті-решт земельні і економічні питання якось уладнали, хоча і досі все належить англійській королеві і хитрим європейцям, а маорі хоч і в долі але по-старому мруть від інфекіцій і коефіцієнти народжуваності разом з тривалістю життя найнижчі.
Зато маорі отримали гімн, державну мову (жестами) і генерал-губернатора.
Він гарно усміхається і у нього дуже гарний мундир.
Даже з медалями.
Ще місцеві навчилися дуже гарно танцювати в шароварах, тьху, в набедрених повязках, перед поважними гостями, чим, доречі, непогано заробляли. Даже національний музей відкрили - з місцевим одягом, шаною до місцевих традицій і місцевої ж культури.
Охороняв музей тоже місцевий, в бусах і красовках "адідас".
Правда прапор і прем"єра залишили європейського, британського.
Виключно для порядку.
І куди як не в Нову Зеландію летіти Голові Національного Банку України для переймання передового досвіду!
Прилетіла з новими враженнями і сповнена надією.
"Все у нас буде добре" - сказала.
"І у нас і у вас все буде гаразд" - пожартувала.
"Віримо - зможете!" - відповіли їй місцеві українські аборигени мовою жестів.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 09 грудня 2015, 15:40 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

"Дванадцять"
(поема)
Двадцять п"ятнадцять
Дванадцять
Дванадцять
фури смердючі,
соляра димить
браття, вставайте
досить вже спати
Площу Червону
На бруківки розбить!
Тяніть за ноги
вождя тіло
остання путь
шлях з формаліну
історії вогонь паліть
Нємцов на тому світі спить
Радіє кучерявий - "Круто, круто!
Давай рєбяткі, піднажміть!"
Рабів кремлівських не жалійте
І пику їм у кров розбийте
путінського холуя
їбашу по печінках я
до основанья а затєм
візьметеся до інших тєм
історію зруйнуйте вщент
царів, вождів - ловіть момент -
і правду ви несіть народу
бо як і ми - козацького ви роду!
І коли нарешті запалає ФЕ-ДЕ-РА-ЦІ-Я
почнеться вирішальна операція
збивайте окови з народів
звільніть Кавказ
казніть уродів
що вас гнобили,
не пускали на паради,
гноїли в тюрмах
а у храмах не давали танцювати
нехай зліта в повітря
церква сатани
летить Кирило,
летять попи
продажні
що хрестили мазераті
своїм зігнившим перстом...
і тоді, в країні вольній, новій
свободи дух вдихніть
(і не забувши нам віддати Крим)
ви щось веселе закричіть -
УРА-А-А! Нарешті! -
і луна
від Арарату відіб"ється
і в даль космічну понесеться
сигналячи про перемогу
і ось уже - парад!
повішено останнього чинушу
вісить він як торішня груша
і вітер розвива костюм "Бріоні"...
Як хороше!
Тоді і заживемо
рука об руку
танки на Кубань введемо
для захисту місцевих від місцевих
хохляцький говір...
і гармошка
что умєла...
грузини торжествують
і на ісконних землях запанують
нарешті
світ в безпеці
ядрьоні бомби під контролем
надійним і смугасто-полосатим.
У пеклі корчиться тиран усатий
а кремлівські стіни
розібрані на камінці
з яких ми побудуєм нову Русь
Все так і буде, я клянусь
тому вперед, на барикади
не спиняйтесь
за вами правда, ви не сумнівайтесь
лупайте площі і скалу
тирана
і згодом і до вас приїде Байден
і похвала його як музика
звучати буде у серцях
і вухах
і будете ви дякувати долі
щи жили у такий прекрасний час
оце послання є таке до вас
ні сумнівайтесь ні на мить
дванадцять дванадцять
двадцять п"ятнадцять
у цю суботу ви ідіть
і датю цю прекрасну
ви впишіть
в історію
не спіть
ідіть!
д.Тигр


Повідомлень: 182
Звідки: Сумська область

ПовідомленняНаписане: 17 грудня 2015, 18:22 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Перехрестилися стежки
старих, нових могил.
Перед обличчям смерті все стає безглуздим.
І марно сподіватися, вірити і голосить,
Коли душа розбита, ніби скло -
на друзки.
Невже історія нічому нас не вчить?
Й ми знову платимо за те,
за що уже платили…
А хочеться радіти сонцю й просто жити,
А не вмирать покірно за чиїсь «високі» цілі.

З чужих смертей провладні користь собі ймуть,
Бо наші сльози їм – то лиш солодкі, терпкі вина.
Вони лиш славу й гроші собі впевнено беруть,
А у брехні не знають втоми, честі й міри.
Ми ж знову ідемо вперед,
Шукаючи свою Голгофу,
Бо віримо, що вимолим прощення й каяття,
Коли повіримо у те, що краще смерть,
достойна слави,
Ніж тихе, ситне, зганьблене життя..
Так, може, й так. Чи хтось то знає?
Бо наперед не можна проти ночі ворожить.
Та ми ще віримо, ми ще чекаємо,
Але чи довго так ми зможемо прожить?..

Авторство не моє!


Редаговано: д.Тигр (17 грудня 2015, 18:25)
д.Тигр


Повідомлень: 182
Звідки: Сумська область

ПовідомленняНаписане: 17 грудня 2015, 18:23 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Молюся я, моліться й ви,
Бо дикий біль зжирає душу.
У час проклятої війни
Я знов віршами плакать мушу.
Здається, це армагедон:
Панують біси на землі,
А, може, лиш жахливий сон,
Який ось зникне на зорі.

Молюся гірко й безупину,
Прошу я небеса святі:
Врятуйте неньку Україну
Від тих проклятих ворогів,
Наситьте капосних тиранів
Своєю кров′ю досхочу,
Щоб хвиля київських майданів
Поглинула оту Москву.
Відкрий їм очі, Боже милий,
Дай істину пізнать святу,
Бо вже прощати нам несила,
А я востаннє їм прощу…
За всіх погублених війною,
Осиротілих від Москви
На серці з дикою журбою
Молюся я, моліться й ви.

Авторство не моє!
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 19 січня 2016, 15:37 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Хрещення Господнє.
(хвилинка духовности)

Іоан Хреститель стояв на березі річки і ловив рибу.
Ловити було не дуже цікаво, бо тільки він закидав вудку, і рахував до трьох - одразу клювало, після чого Іоан діставав вудку з рибою, яка дивилася на нього мовчки вдячними очима і сама стрибала в відро.
Всього пів години рибалив, а в відрі уже десяток рибин, йоршики, карасі і навіть дві щучки.
"Ще разок і все" - пообіцяв Господу Іоан, і попросив стерлядь з ікрою, кілограма півтора.
Раз, два, три - чимала стерлядь хлюпнулася в відро і весело замахала хвостом, як песик.
"Воно, канєшно, прикольно, але щось втрачається, немає того азарту" - подумав Іоан і почав збиратися додому, смажити рибу.
Але поки що не йшов, було відчуття чогось недоробленого, наче щось тримало.
"Здоров, дядь Вань" - почулося ззаду.
Обернувшись побачив неголеного чоловіка з великими очима.
"Так я і думав шо це ти. Уже риби наловив, а наче чогось не хватає..."
"На шо ловив?" - поцікавився Ісус.
"На хліб, ти мені минулого разу наробив, як тренувався, дівати нікуди."
Постояли.
"Хреститися мені треба - зненацька почав Ісус. Якась жисть така, безпутна. Уже тридцатник, а ні сім"ї, ні грошей ні колісниці, перед людями стидно. Мати дістає, женись та женись, а я от відчуваю шо не для того родився."
"Як мати?"
"Та слава Богу, все по хазяйству..."
"Привіт передавай Маші, скажи після празників зайду".
"Яких?"
"Ну Хрещення ж тепер сьогодні, забув? І аж до восьмого марта жодного свята"
"...ну да... Іван Захарович, давайте, бо вітер піднімається, ходи потім мокрий, в піску, надує..."
Роздягнувся і заліз в воду.
"Во імя оцтя і сина і святого духа..." - тричі окунув Іван Захарович Ісуса і перехрестив тричі двома перстами.
Небо прояснилося і вітер вщух.
Сонце освітило лице Ісуса і той вийшов на берег. Одягнувся.
"Сьогодні яке число" - запитав Івана Захаровича.
"Шосте генваря. Чи дев"ятнадцяте, кому як".
"Перед славянами невдобно - сказав Ісус - ...у нас на йорданщині жарко, а їм як жеж в самий мороз? Там народ дивний, почитають і почнуть в ополонки плигати, а потім гадати на суженого" - засміявся.
"Язичники!" - і собі посміхнувся у вуса Іван Захарович.
"А знаєш дядь Вань, поки під водою був то наче ілюмінація була, тіпа озарєніє... Тебе (зам"явся)... вобщєм голову тобі того... відріжуть"
"Ну відріжуть то відріжуть, на все воля Божа... - смиренно сказав Іван Захарович і взяв відро з рибою - ну шо, ідемо? Рибки пожаримо да пивка, заодно запишемо щоб не забути, бо потім будуть спорити коли да як"...
"Нє, ви ідіть, у мене ще справи, піду погуляю" - і пішов в сторону пустелі.
Іван Захарович побрів додому думаючи про вічне і бурчав, звертаючись до стерляді яка висунувши голову з відра уважно слухала -
"...правду казала Марія Яківна, або буде велике шо, або велике ледащо... Приснилося шо три роки ще йому, чи встигне? Чи ото так і буде байдикувати..."
Сонце сідало, далеко виднілася фігура Ісуса, до нього наближався добре одягнений чоловік з трьома бл.дями в обнімку. В руках тримав корзину з чимось смачним... "...сколько зім сколько лєт!" - почулося як добре одягнений чоловік голосно привітав Ісуса здалеку і поліз обніматися...
"Хоч би втримався..." - подумав Іван Захарович і перехрестився.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 22 січня 2016, 09:49 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Україна - це ти!
(укропське)

Україні дають...
Україна отримає...
Украна то...
Україна сьо...
ляля
"Укроп це ти, укроп це я
Укроп це вся наша сім"я
Україна - укропів земля..."

Ага.
Щас.
Ваша земля - це у вас в горшках на підвіконні.
Або якщо повезло - то в селі на природі.
Строго по карті, в межах ділянки.
В селі хоч якось можна відчути СВОЮ землю.
І то - у випадку коли до вашої землі не під"їджають танки і "Гради".
Формально і юридично ви можете тут залишатися, але нуйонах бо як прилетить обратка - тут вас і прикопає.
В місті гірше.
Усе ваше - висить у повітрі і обмежене стінами вашої жилплощі.
Це якщо вона і правді ваша, і справно платите, і не в заставі.
Якщо орендуєте - вибачайте але ви бомж.
Можливо з айфоном і в модних кєдах.
Але бомж.
І діти ваші тоже бомжі.
Вибачайте.
Україна це зовсім не ви.
Україна це перш за все оліхархат і їх челядь - вітаю якщо вам дуже повезло і ви входите до їх числа.
Ваша пайка жирніша.
А конкуренція - шалена. Тому тримайте заточку нагостреною і напоготові.
Україна - чиновників, які встигли пристроїтися завдяки лояльності і професійно-корупційним зв"язкам (казочки про боротьбу з корупцією залишимо чиновникам з МВФ). Чиновники обслуговують олігархат і нейтралізують ризики.
Україна - іноземних корпорацій які скупили багато цікавого і уже нагострили пазурі на укранські чорноземи.
Почекати залишилось недовго, дуже скоро зубожіле населення, яке якимось дивом ще має папірці які свідчать про власність - продадуть земельку кровію политу практично задарма. Причому заплатять чималі податки які підуть на прокорм чиновникам і "боротьбу з корупцією".
Україна - елітки і їх діточок-мажорів, хоча ті все більше в європах, в гробу вони бачили цю нещасну неньку.
А ви хто?
Ви - укропи.
Все чьотко.
Приправа до столу.
Порубати і посікти на шматочки в якості приправи.
Можна засушити - використовувати поки новий укроп підросте.
Не тіште себе надією і марними сподіваннями.
"Україна то укропів земля..."...
ляля ляля
обідно бля...
Пані Луся


Повідомлень: 1556
Звідки: Каховка-Краматорськ

ПовідомленняНаписане: 22 січня 2016, 11:26 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Дядю Ваню, ви ж готовий репер! Від слова «реп» – така псевдо-музика чорнодупих гамериканських лузерів. Вона чомусь популярна серед українського молодняка. На котромусь інструменті граєте? Хапайте й виходьте з отакими текстами на сцену, матимете шалений успіх. Заодно й уропу накосите, тобто капустки.

_________________
...І нехай вони повиздихають, наші вороги!
дід Володя


Повідомлень: 4756
Звідки: Галичина

ПовідомленняНаписане: 31 січня 2016, 06:13 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Lena Loira
6 год ·
ХОЧЄШ ПА-РУСКІ ?
Зона АТО. Наші дні. На блок-пості стоїть вусатий укр зі свинцевими очима, який вже другий рік на війні. Тут до посту підвалює крутецький джипяра, за кермом сидить молодий, борзий чувак в спортівному костюмі, курить дорогу сігарєтку, в салоні волає шансон, а поруч на передньому сидінні возлєжит модна губастінька тьолка в лисячому полушубку.
Укр зупиняє джипа і на всякий случай удобніше поправляє автомат.
Укр (ввічливо, але сухо): - Доброго дня! Вийдіть з машини і покажіть документи, будь ласка.
Чувак (ахуєвшим голосом): - Чьобля?! Шо ти сказал? Ніпанімаю... Павтарі!
Укр (строго): - Вийдіть з машини і покажіть свої документи! Будьте ласкаві...
Чувак (кривляючись): - Танубля... Ніпанімаю я вашу мову. Будьтє што?!
Укр (тихо, льодяним голосом): - Шановний водій, будьте ласкаві, вийдіть з машини і пред'явіть документи...
Чувак (нагло): - Ооо, шановний, гии... Ета как?! Карочє, ваєнний, я вашу мову бидляццкую ніпанімаю, гаварі па русскі!
Укр (спокійно): - Добре, хочеш по-русскі, не вопрос!
Боєць передьорнув затвор автомата, різко відчинив дверцята джипа, схопив за загривок ахуєвшого водятєла і одним ривком витяг його з-за керма. Потім мовчки завалив його мордою в грязюку, наступив бєрцаком на спину і приставив дуло автомата до потилиці.
Укр: - Документи, ссука! Рахую до трьох і стріляю без попередження після слова "три"! Па русскі, падло, буде тобі па русскі...
В салоні все так же волає шансон, тьолка абсолютно равнодушна до проісходящого, вона демонстратівно відвернулася в інший бік і мовчки курить у відчинене вікно.
Чувак обісцявся і плаче, просить не вбивати, протягуючи солдату лопатнік з документами і пачкою різних купюр в ньому, а холодне зимове сонце з цинічною усмішкою спокійно споглядає за цим дійством з блакитного, холодного неба...

_________________
ImageImage
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 11 лютого 2016, 14:40 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Рідна мати моя
(ностальгічна усмішка)

"Андрій Самійлович, Ви чули?"
На балконі кооперативного будинку письменників Роліт ("Робітник літератури") закурював цигарку без фільтру Максим Тадейович Рильський. Його сусід, лауреат двох Сталінських премій, кавалер двох орденів Леніна, Червоного Прапора і Червоної Зірки Андрій Малишко зацікавлено але дещо незібрано перепитав:
"А що сталося, Максим Тадейович? Невже американці знову залетіли в Прибалтику?" - пожартував.
"Та ні, наша ракета на місяць залетіла!"
"Та Ви що... а я ось перший куплет закінчив, прошу оцінити" - і став в позу декламатора.
Десь далеко задзеленчав трамвай, а з дерева напроти з шумом полетіла чимала ворона.
Діти бавилися в дворі, а бабушки сварилися на них.
"Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала..."
витримав паузу
"Далі там повторюється, Платоша обіцяв на музику покласти, замовлення на найвищому рівні! - засміявся. А як Ваш "Онєгін" поживає?"
"Мій дядько чесний без догани,
- без попереджень гримнув сусід знизу так що і діти і бабушки перелякано притихли -
Коли не жартом занеміг,
Небожа змусив до пошани
І краще вигадать не міг.
Воно й для інших приклад гожий;
Але яка нудота, боже,
При хворім день і ніч сидіть,
Не покидаючи й на мить!
Яке лукавство двоязике —
Напівживого розважать,
Йому подушку поправлять.
Журливо подавати ліки,
Зітхать і думку берегти:
«Коли ж візьмуть тебе чорти!»
На слові "чорти" експресивно грюкнув кулаком об перила які загуділи під рукою поета.
Малишко аплодував.
Максим Тадейович артистично розкланявся.
"Чули - зненацька пригадав - Володимир Миколайович обіцяв заїхати за речами. Біда з тим інфарктом. Кажуть кинув пити і курити, їсть тільки нежирне і кошерне!"
"Нещасна людина. Що ж ми будемо його дратувати? Хоча посидимо, звичайно, всі під Богом ходимо..."
Постояли, подумали.
"Ну до праці, країна чекає! Є пропозиція сьогодні помянути Павла Михайловича, річниця".
"Це вже скільки?"
"Третій рік".
"Аяяй... а наче вчора! Ще зустрічалися біля "Сяйва".
"Путі Господні..."
"То я Вам зателефоную?"
"Аякже.. по батареї - два довгих один короткий. Щоб ніхто не здогадався" - Максим Тадейович намугикуючи під носа щось мелодичне зійшов в квартиру.
Андрій Самійлович ще деякий час постояв, послухав звуки провінційного і квітучого міста.
"...Хай на ньому росте
росте...росте...
цвіте...мм
росяниста доріжка,
І зелені...
луги, й солов'їні гаї...!"
Радіоточка десь знизу повідомила якісною, добре поставленою мовою що Хрущов відвідав США і зустрівся з Ейзенхауером, і про те що СРСР оголосив про погодження надання Сирії технічної і фінансової допомоги.
Ішов 1959 рік.
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 15 лютого 2016, 10:53 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Все для фронту, все для перемоги!
(патріотичний есей)

Кажуть українська неофіційна патріотична партія "Золота молодіж" закупила на тендерах рекордну кількість ламборжинів і порш-панамерів!
Честь і хвала людям.
Це ж все для перемоги!
Не для розваг же, справді, і не блядєй катати.
Як хтось несвідомо міг подумати.
Це виключно щоб в рекордні строки доставляти на лінію фронту все необхідне - броніки, шоломи, гандони, зєльонку, патріотичну літературу, дитячі малюночки, тощо.
Волонтерський конвой!
На шаленій щвидкості мчить ламборжиня по безкраїм українським просторам, ззаду причеплений причеп з тим самим необхідним, навіть зверху до ламборжині прив"язані клумаки з памперсами (це для діточок в дитячі будиночки в прифронтовій зоні).
Пролітають степи, КПП і ресторани Поплавського, не жаліючи ні себе ні палива.
Ось, нарешті, приїхали.
Ламборжині і порш-панамери паркуються рядочком.
Знесилені водії витирають піт з просмаленого чола натруженими мозолястими руками.
Ні, ніякого відпочинку.
Хвилинка перевести дух - і на розвантаження!
Солдати нехай відпочивають.
Солдати заслужили.
За нашу і вашу свободу.
За дідів, за хати, за рідний край, за ламборжині.
Відпочивай, солдатик, ми самі.
Рвучким рухом летить у склад останній клумак з цінним і необхідним фронту вантажем.
Ще одна фронтова цигарка прикурена у солдатика із Рівненщини, остання цигарка поділена по-братськи. Кури, рідненький!
А ми помчали.
Ще треба в дитячий будиночок заскочити, памперси закинути, і - за пораненими.
Час не чекає.
Вітром мчать ламборжині, доставляють тих хто потребує допомогу у столицю.
Хух.
Встигли.
Поки переносять поранених - зашкрібають комах з фар автівок, протирають скло, і - знову до керма.
Знову до праці.
Не жаліючи ні себе, ні сил, ні автівок.
Що вони - метал.
Купа штампованого залізяччя.
Все для фронту, все для перемоги!
Дядя Ваня


Повідомлень: 4821
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 19 лютого 2016, 10:51 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Підніміть мені вії!

Питання "Что делать?" традиційно відсутнє.
Нація переможців таким не заморочується.
З нами Бог, хулі.
А от "Кто виноват?" - тут складно.
Ну як складно, і єжу понятно шо винен в усьому Путін.
Але Путін десь там, в Москві, туди не доплюнеш.
І каменюку не докинеш.
Хіба що вийти на балкон і крикнути "Путін - хуйло!"
"Лалалалалалалалаааа..." - відізветься хтось знизу нетверезо.
Полегшало. Але питання залишається.
Когось би поближче.
Не дуже, звичайно, близько, бо іноді, підійшовши до дзеркала, особливо зранку, особливо після вчорашнього, таки відчуваєш що надавати б тому що напроти по потилиці щоб дурість вибити, але то не надовго, бо з самокопанням то до москалів, то у них Достоєвський і прочіє мазохісти.
А у нас свої пророки, з насупленим поглядом з-під під перекошеної шапки зробленої з ягняти - жодного самокопання - дайте мені ворога, покажіть - і - потече кров у синє море.
Так що чекаємо.
Поки хтось покаже.
Пальцем.
"Он він!"
А сокири вже нагострена.
Коси перероблені на небезпечну зброю що відтинає голову ворогу з розмаху.
Сірники напоготові.
У штурмових загонів є більш сучасна зброя героїчно спизжена з зони АТО.
Більше не буде наметів, сцен і концертів.
Без каші, чаю і бутербродів.
Дайош!
Бульдозери не спинити.
Тільки управляти будуть не прищаві і дрищаві "революціонери", а ті хто пройшов котли, грязюку, морози, непоставки, трупи, обстріли і поранення.
Ті хто витягували побратимів, інколи по частинам.
Хто бачив як горить танк і що буває після прямого влучення "Граду".
Хто має валютні кредити і прострелені легені.
І втрачати особливо нічого.
Навіть цепи здали в ломбард.
Обіцяли за підбитий танк - але всіх свідків відшкрібали від асфальту і складали в мішки, тому навіть довідку ніде взяти що ти і справді його підбив.
Тому коліївщина буде нетривалою але жорстокою.
Безпощадною і традиційно беззмістовною.
Буде багато ватажків і гетьманів і у кожного своя правда.
І так само традиційно миротворці прибудуть наводити порядок.
І наведуть, хто б сумнівався.
Так що чекаємо.
Підніміть нам вії!
Леонід Шокало


Повідомлень: 1538
Звідки: Холмщина

ПовідомленняНаписане: 21 лютого 2016, 22:24 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Правдослов написав:
Думка авторитетів мене взагалі не цікавить. Бо все, що зараз відбувається в Україні та світі - є результатом їхньої науки та пояснень.

Про те, що навіть Папа буде під владою сатани сказано у Фатімському об'явленні майже сто років тому.
Чому Бог допустив таке - тому, що ми вперто не бажаємо думати самостійно!

Як і в конкретному прикладі - існує думка, посилання на авторитетів - а власної нема.
Доречі, запитання не персонально до пані Ліни - це ж форум!

Моя половинка, наприклад, головну причину бачить у тому, що чоловіки якісь заторможені (довго думають). Тому Єва просто змушена була взяти ініціативу на себе.


Про яку ініціативу мова? Єдине дерево на весь райський сад, плода з якого не треба зривати.
Далі моя думка.

На мою думку, все дуже просто. Жінки люблять вухами. Адам думає, як би йому податись на рибалку. Свіжої рибки хочеться, і погода якраз годиться, щоб карась ловився. Уже й вудочки наготував, червяків накопав. А що Єва? Бутіки ще не працюють, секонд-хенд ще не завезли. Серіли ще не показують. Скучно! От Єва і крутиться перед яблунею, як краля перед дзеркалом. Адже заборонений плід найсолодший. А там змій причаївся і все шепче Єві:-„Ти така гарна, така хороша, така красива, і зубки у тебе такі рівненькі, біленькі . Ось скуштуй цього яблука, зубки будуть ще біліші, і Адам тебе більше зауважає. От Єва бере своїми наманікюреними рученятками одне яблучко сорту Білий налив, відкушує своїми гарненькими зубенятками, смачно жує, аж слинка у Адама потекла. Адам мимоволі бере у Єви простягнуте йому яблучко, відкушує кусочок, лише кусочок, щоб більше дружині залишилось. Адам питає у Єви:-„Звідки у тебе це яблучко?” Єва показує на заборонену яблуню, єдину на весь садочок. І тут непрожований кусочок яблучка застрягає у Адамовому горлі. Тепер чоловік має те, що має. А жінці хоч би що... Сам винен...

ПМ. [i]Цей сюжет із сьогодення.[/i]




_________________
"Боже Великий Єдиний! Нам Україну храни!

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET