•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 СС «Галичина»: Громадянська війна 1941-1945

Автор Повідомлення
лісоруб


Повідомлень: 1939
Звідки: Броди

ПовідомленняНаписане: 05 листопада 2008, 21:16 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

СС ГАЛИЧИНА-Герої.Коли німці пакували чемодани у Львові і дерли чим скоріше.Наші під Бродами воювали.Ніхто в полон не здався.Виходили з котла з боями,а не дерли з переляку.Знали,що німець програє війну,але зброю не склали,воювали до кінця.Знали,якщо прийде москаль,то буде біда.Тому і воювали.Краще вмерти зі зброєю,ніж жити рабом в москаля.Вони так вважали.Тому і воювали.А вояки були хороші.Москалю крові попили добре.В нас люди пам"ятають про них,як про героїв.
лісоруб


Повідомлень: 1939
Звідки: Броди

ПовідомленняНаписане: 06 листопада 2008, 17:09 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

Киянину-патріоту.Є така книжка С.П.Чуев Проклятие солдати.Предатели на стороне 3 Рейха.Не знаю наскільки там все правда,але щось є.
Древ


Повідомлень: 111
Звідки: Вінниця

ПовідомленняНаписане: 06 листопада 2008, 23:52 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Чому б не виходити з принципів плюралізму. СС Галичина воювала за свою Україну.
Вождь


Повідомлень: 15
Звідки: рейхсканцелярія

ПовідомленняНаписане: 12 листопада 2008, 22:46 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Деррик написав:

В исторической литературе, описывается такой случай, - в 1944 году Муссолини был свергнут и арестован.

-в 1943 р

_________________
Розумному весь світ – батьківщина.
(Чеченське прислів'я).
балтасар


Повідомлень: 2
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 28 квітня 2009, 11:55 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Вважаю за необхідне виступити з ініціативою про нагородження командира дивізії СС "Галичина" Фріца Фрайтага державною нагородою України. Припустимо, орденом Мазепи за номером один. Думаю, що це було б дуже символічно!
Орел


Повідомлень: 3312
Звідки: Миколаїв

ПовідомленняНаписане: 28 квітня 2009, 14:25 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

Командир 14 Waffen-Grenadierdivision der SS "Galizien" (Ukrainishe Nr 1), кавалер Лицарського хреста, бригаденфюрер СС Фриц Фрейтаг 10 травня 1945 року надав перевагу почесній смерті солдата (застрелився) ганьбі полону. Навічно в пам'яті ветеранів-дивізійників та їх нащадків... Героям слава!

_________________
Image
Слава Україні!
Орел


Повідомлень: 3312
Звідки: Миколаїв

ПовідомленняНаписане: 28 квітня 2009, 18:32 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

Війська Вермахту, які в ІІ Світовій війні вступали на територію Західної України, місцевим населенням зустрічалися в основному доброзичливо, так як у німцях вбачали визволителів від жидобільшовизму, колективізації, терору та катувань НКВС. В ході війни у німецького командування по мірі наближення фронту і відсутністю на території Галичини (Галіції - з німецького) достатньої кількості поліцейських та охоронних підрозділів та в зв’язку з різким ростом антибільшовистських настроїв серед місцевого населення, виникла ідея створити поліцейський полк із місцевих жителів. Генерал-губернатор Галичини бригаденфюрер СС Ото Вехтер звернувся з цією пропозицією до рейхсфюрера СС Генріха Гімлера. Вивчивши ситуацію та використовуючи настрої населення, які не бажали повернення більшовизму, було прийнято рішення щодо утворення повнокровної дивізії СС. Проведена вербувальна кампанія дала доволі відчутні наслідки: битися з комунізмом виявилось близько 70 тис. бажаючих (за деякими даними їх було на рівні 100 тис.), що дозволило відібрати в дивізію 14 тис. чоловік, а з інших сформувати декілька поліцейських полків.
28 квітня 1943 року дивізія була створена. Її підготовка, в наступному яка отримала назву 14-та Waffen-гренадерська дивізія СС «Галичина» (Українська № 1), проводилася на дуже високому рівні. Підрозділи дивізії були розквартировані в учбових таборах на території Німеччини, увесь її командний склад (в основному українці) пройшов вишкіл у офіцерських училищах СС у містах Бад Тьолц, Брауншвейг та офіцерських учбових центрах в Австрії і Чехії. Командиром дивізії був призначений бригаденфюрер СС Фріц Фрейтаг. В склад дивізії увійшли:
29-й Waffen-гренадерський полк СС;
30-й Waffen-гренадерський полк СС;
31-й Waffen-гренадерський полк СС;
14-й полк артилерії СС;
14-й саперний батальйон СС;
14-й фузілерний батальйон СС;
14-й дивізіон зенітної артилерії СС;
окрема протитанкова рота СС;
відділ зв’язку СС.
16 травня 1944 року, напередодні відправки «Галичини» на фронт, перед офіцерським складом дивізії виступив Г.Гімлер, який призвав «виковувати в боях братерство української та німецької націй». В червні 1944 року, в складі 13-го армійського корпусу Вермахту, дивізія потрапила в «казан» в районі Броди-Тарнов. За наказом перебуваючого у стані сказу Сталіна, проти «Галичини» були зосередженні переважаючі сили артилерії, ракетної артилерії, танків, авіації та піхотних з’єднань. Масованим вогнем впродовж цілої доби дивізія знищувалась. В полон галичан, згідно наказу Сталіна, не брали, є свідоцтва, що їх не просто розстрілювали, а перед смертю по-звірячому закатовували: вирізали на спинах та грудях «зірки», виколювали очі, рубали кінцівки тощо…
Пробитися з оточення та врятуватись вдалося тільки 3 тис. вояків дивізії, яких відправили в Словакію на відпочинок та поповнення. В січні 1945 року дивізія «Галичина» була направлена до Югославії, але у боротьбі з партизанами не використовувалась, забезпечувала охорону об’єктів військового призначення. В березні 1945 року дивізія була підпорядкована «Українській Національній Армії» (УНА), а в травні – здалася в полон англо-американським військам.
Військовослужбовці дивізії «Галичина» носили звичайне обмундирування військ Waffen-SS, на чорних петлицях замість рун СС був зображений розлючений лев. На лівому рукаві належало носити нашивку із зображенням жовтого розлюченого лева та 3-х княжих корон на блакитному фоні.

_________________
Image
Слава Україні!
Віктор Німець


Повідомлень: 395
Звідки: Львів (Лемберг)

ПовідомленняНаписане: 30 січня 2011, 15:02 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Орел написав:
Командир 14 Waffen-Grenadierdivision der SS "Galizien" (Ukrainishe Nr 1), кавалер Лицарського хреста, бригаденфюрер СС Фриц Фрейтаг 10 травня 1945 року надав перевагу почесній смерті солдата (застрелився) ганьбі полону. Навічно в пам'яті ветеранів-дивізійників та їх нащадків... Героям слава!
Героям - Слава!!!

_________________
Я - НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТ! 14/88
Image
Віктор Німець


Повідомлень: 395
Звідки: Львів (Лемберг)

ПовідомленняНаписане: 30 січня 2011, 15:12 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Древ написав:
Чому б не виходити з принципів плюралізму. СС Галичина воювала за свою Україну.
Вічна пам`ять Героям України - всім командирам і воякам 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» (1-ї Української Дивізії), що полягли у боротьбі проти більшовизму! Глибока пошана тим ветеранам 1 УД, які живуть нині! Вони справді боролись за Самостійну Україну - без червоних комісарів і катів НКВД! 1 Українська Дивізія створюваласб як прообраз майбутньої Української Національної Армії. Слава Україні! Героям - Слава!
Image

_________________
Я - НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТ! 14/88
Image
Віктор Німець


Повідомлень: 395
Звідки: Львів (Лемберг)

ПовідомленняНаписане: 02 лютого 2011, 21:58 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Киянин-патріот написав:
ну про офіцерів і про склад я знаю..
мене більше цікавить їхня діяльність.
Що робила дивізія, де воювала, чи взагалі воювала...
ну і таке інше...
мене просто цікавить їхня діяльність.


14-а гренадерська Дивізія Ваффен СС «Галичина»

Ідея створення української дивізії вийшла від губернатора Галичини Отто Вехтера. Вехтер звернувся до голови Українського Центрального Комітету (УЦК) проф. Володимира Кубійовича, щоб УЦК підтримав творення цієї дивізії та провів вербувальну акцію.

Для організаційної праці створено Військову Управу (ВУ). Членами її стали військові ветерани, в більшості колишні офіцери Української Галицької Армії (УГА). Усіх членів ВУ затвердив Вехтер, а її головою призначив свого дорадника полковника Альфреда Бізанца - галицького німця, кол. полковника УГА. Почесним головою став генерал Віктор Курманович, що жив від 1922 року у Відні.

Усі члени ВУ були військовиками і, крім наймолодшого — Юрія Крохмалюка, брали участь у воєнних діях часів Визвольних Змагань. Навроцький, Білозор, Хронов'ят, Пиндус і Волинець зголосилися до Леґіону Українських Січових Стрільців (УСС), інші вступили до Української Галицької Армії. Пиндус, Зелений і Крохмалюк відбули службу в польській армії, в якій закінчили старшинські школи, а Волинець був у школі червоних старшин у Києві.

ВУ мала своїх уповноважених у дистрикті Галичина: окружних — 17, повітових — 33. Мала своє представництво і у Варшаві — Михайла Поготовка, полковника Армії УНР. Згодом було зорганізовано ще Жіночу секцію.

Усі члени ВУ, як і уповноважені на округи та повіти вірили, що треба збудувати українську реґулярну збройну силу, беручи приклад з Леґіону УСС з першої світової війни. Вони надіялися, що повториться ситуація і тоді дивізія стане зав'язком української армії. Усі вони були громадськими й політичними діячами, керівними членами комбатантської організації "Молода громада", яка мала великий вплив на виховання української молоді в Галичині, особливо через журнал "Червона калина", директором якого був О.Навроцький.

Найбільший ентузіастом творення дивізії був сотник Дмитро Паліїв, колишній адьютант генерала Мирона Тарнавського, начального вождя УГА, відомий політик. Він вірив, що тільки добре вишколена військова одиниця зможе відiграти вирішальну ролю в боротьбі за державну незалежність. Таке переконання він виніс із служби в Леґіоні УСС та в УГА. Паліїв був палким прихильником реґулярної збройної сили і противником партизанщини. 5 членів ВУ були колишніми членами його партії - Фронту Національної Єдності (ФНЄ): Андрій Палій, Михайло Хронов'ят, Юрій Крохмалюк, Михайло Кушнір і Степан Волинець. Дмитро Паліїв відмовився увійти у склад ВУ, а зголосився до активної служби в дивізії. Він мав великий вплив на Кубійовича й згодом у дивізії на командира Фріца Фрайтаґа, виконуючи в дивізійному штабі функцію референта старшинських українських кадрів, й водночас будучи неофіційним зв'язковим Дивізії з ВУ.

Найуспішнішою акцією ВУ слід уважати вербування добровольців. За один місяць зголосилося 80 тисяч. Вербувальну акцію було проведено в піднесеному й ентузіастичному тоні, особливо на провінції. Завжди наголошувалося на аналогії дивізії до УСС з першої світової війни, підкреслювалося, що не можна прогайнувати нової нагоди створити свою армію та здобути державу. Лікарські оглядини, покликування й відсилання транспортів виконувала німецька установа SS-Ergenzugsamt, підстаниця Львів.

Під час вишколу ВУ втримувала зв'язок з вояками. З цією метою вона видавала тижневик "До перемоги". У газеті було багато цінного виховного матеріалу про українські історичні постаті, полководців, мислителів, командирів визвольних змагань й, очевидно, появлялися репортажі наших воєнних звітодавців Ст. Конрада, О. Лисяка, М. Левицького, М. Луцького тощо. Газета, 4-8 сторінок, накладом 6-8 тисяч, була популярна серед народу, і її нелеґально розпродувано, навіть перепачковувано за Збруч. Тижневик виходив від Різдва 1944-го до Різдва 1945 року. Згодом при штабі дивізії вийшло 15 чисел нової газетки "До бою".

Члени ВУ відвідували вишкільні табори, особливо у Франції. У Гайделяґрі й Нойгаммері виступали артисти "Веселого Львова". У червні 1944 року до Нойгаммера приїхала велика група представників громадськости, батьків дивізійників, членів УЦК й ВУ на чолі з Кубійовичем. Були відвідини членами ВУ й на Словаччині.

Найбільша проблема була із старшинськими кадрами. Бракувало українців-офіцерів, вишколених у модерному веденні війни. Тому, почасти на домагання ВУ, почасти завдяки переконуванням Фрайтаґа Палієвим, до офіцерських шкіл вислано молодих вояків, які не мали фронтової служби. А такої вимагалося від усіх німецьких кандидатів на старшин. Лікарям і ветеринарам доводилося просто висилати покликання на військову службу, бо їх мало голосилося.

З наближенням фронту ВУ зайнялася евакуацією своїх членів, уповноважених та їхніх родин, як і родин добровольців. Евакуйовано ВУ разом з УЦК спочатку до Криниці на Західній Лемківщині, згодом до Кракова, а відтак до Любена на Шлеську. Поза межами України ВУ продовжувала свою діяльність у трьох станицях — Берліні, Відні й Любені, де діяла спільно з УЦК. Вони приймали зголошення до дивізії, дбали про квартири й працю для родин вояків, надавали першу допомогу грішми й служили порадами.

Паралельно до діяльности ВУ дивізія теж займалася вербувальною та допомоговою акціями. Вербункові комісії, що складалися з кількох старшин чи підстаршин, роз'їжджали по таборах полонених і вербували до дивізії. Вербували добровольців і з українців-робітників німецьких фабрік, між ними багато наддніпрянців. Створено було також малий відділ суспільної опіки при німецькій службі. З українців працювали у цьому відділі адвокат із Підгайців Олекса Яворський, Стисловський та Попадинець.

У вишкільно-запасному полку дивізії створено кіш (Rekrutendepot), який приймав і реєстрував новобранців. В січні 1945 року у Чадці на Словаччині кіш мав зареєстрованих 15 тисяч новобранців, а в Словенії осягнув 20 тисяч, незважаючи на те, що, як пише у своїх спогадах "З Перемишля до Ріміні" Володимир Гоцький, писар у коші, "добитись до нас охотникові належало вже до свого роду геройства, бо транспорти майже не існували, а небезпека чигала на всіх шляхах, факт, що ми реєструємо 20 тисяч новобранців, став подією великого значення".

Німецька влада на власну руку створила теж відділи українських юнаків протиповітряної оборони. Відозву й афіші підписав голова ВУ Бізанц. Після служби юнаки мали поповнювати лави дивізії. На 31 березня 1945 року у картотеці було зареєстровано 6.547 юнаків та 1.121 юначку.

Після закінчення війни всі члени ВУ опинилися на Заході. Тільки Бізанца й Курмановича арештували большевики у Відні: Бізанц поїхав в окуповану зону шукати своєї дружини, а Курманович не хотів утікати від большевиків.

На еміґрації ВУ відбула два ліквідаційні засідання в Мюнхені під головуванням генерала Павла Шандрука. Останнє засідання відбулося 22 серпня 1947 року.

Детальніше: http://www.galiciadivision.com/main/

_________________
Я - НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТ! 14/88
Image
Чорноморець.


Повідомлень: 3
Звідки: станиця.Старотитаровська

ПовідомленняНаписане: 07 лютого 2011, 18:39 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаВідвідати сайт учасника     Відповісти цитуючи     Догори

Січовий стрілець написав:
Російські і радянські джерела однозначно називають бійців 14-Ї ваффен-гренадерської дивізії СС "Галичина" "зрадниками", "нациськими прихвостями", але й самі забувають, що 370000 росіян (включаючи 70000 козаків) воювали на стороні німців в пілрозділах Вермахту, військ СС, зондер-командер СД, поліції і це не враховуючи допоміжних підрозділів Вермахту, де преважно служили росіяни.


А 290 тисяч українцiв в рядах збройних сил Рейху?
Забули хлопчики?
Совкове мисленння.Про одну СС Галичину товкмачать постiйно.


"370000 росіян (включаючи 70000 козаків)",шо за маразм?

Так козакiв чи росiян?

Козаки були в окремому вiдомствi i позицiонували себе як самостiйники-козакiйцi/

_________________
"Казаки винтовок с рук нэ выпускайтэ а то жыдобольшэвыкы перерижут"
Андрей Шкуро 1945 г.
http://www.youtube.com/watch?v=wP5tQ1Fj6Uk
Не за власть кремлевской клики
Тунеядцев и жидов,
За народ казачьи пики
Червона брама


Повідомлень: 126
Звідки: Дзержинський

ПовідомленняНаписане: 09 лютого 2011, 14:21 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Та добра була ця дивізія "Галичина", єдине що можна закинути її керівництву - недостатня кількість офіцерів-українців, але не забуваймо, що в Waffen-SS був свій стандарт кваліфікаційних вимог для офіцерського складу, досить жорсткий, на відміну від Червоної Армії, де рівень підготовки офіцерів був украй невисоким - звідти величезні втрати більшовицьких військ у людях, порівняючи з німцями.
Володимир Кубійович мав абсолютну рацію, коли почав справу формування дивізії. Безумовно під Бродами дивіізія зазнала великих втрат, але хоч частина галицької молоді спромоглася уйти в лавах дивізії на Захід. А так більшовики би всіх забрали до ЧА, й вони б загинули в перших же боях. Чого тут розмірковувати, зрозуміло, що в "Галичині" в людей було більше шансів вижити ніж у червоному воїнстві і в підіпіллі ОУН-УПА.

_________________
Гей, відкривайте до свободи браму,
Кров'ю окроплені золоті ключі:
Вулицями Лева веде свою кохану
Хлопець із лісу – Місяць на плечі.
Кроу


Повідомлень: 5
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 10 лютого 2011, 13:25 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Ще одна стаття на схожу тему, того ж автора:

Индусы, Гитлер и «хохлы»

http://sd.net.ua/2011/01/10/indusy-gitler-i-xoxly.html

В 1940-х годах в Индии и Украине происходили очень похожие процессы. Индия пережила свой колоссальный Голодомор, искусственно организованный «старшим братом» из Лондона, а индусы оказались по разные стороны фронта в чужих мундирах.

Впрочем, все сходства заканчиваются в момент, когда война завершилась.

- Субхаш Чандра Бос, создатель индийских эсэсовцев, сегодня является национальным героем и «отцом нации» наряду с Махатмой Ганди и Джавахарлалом Неру. В Индии работают целые институты, изучающие его наследие и вклад в борьбу за независимость.
антось


Повідомлень: 162
Звідки: черкаси

ПовідомленняНаписане: 24 квітня 2011, 23:00 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Чорноморець. написав:
Січовий стрілець написав:
Російські і радянські джерела однозначно називають бійців 14-Ї ваффен-гренадерської дивізії СС "Галичина" "зрадниками", "нациськими прихвостями", але й самі забувають, що 370000 росіян (включаючи 70000 козаків) воювали на стороні німців в пілрозділах Вермахту, військ СС, зондер-командер СД, поліції і це не враховуючи допоміжних підрозділів Вермахту, де преважно служили росіяни.


А 290 тисяч українцiв в рядах збройних сил Рейху?
Забули хлопчики?
Совкове мисленння.Про одну СС Галичину товкмачать постiйно.


"370000 росіян (включаючи 70000 козаків)",шо за маразм?

Так козакiв чи росiян?

Козаки були в окремому вiдомствi i позицiонували себе як самостiйники-козакiйцi/
Читай історію. Козак ніколи не називавсь росіянином. Між іншим і зараз це існує в Північному Казахстані де козаки підкреслюють ,що вони не РОСІЯНИ
Віктор Німець


Повідомлень: 395
Звідки: Львів (Лемберг)

ПовідомленняНаписане: 28 квітня 2011, 12:15 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Вітаю всіх Побратимів!

Image


ГЕРОЯМ - СЛАВА!

_________________
Я - НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТ! 14/88
Image

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET