•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Літературні твори: свої і не тільки...

Автор Повідомлення
Есент


Повідомлень: 2
Звідки: Галичина

ПовідомленняНаписане: 23 червня 2011, 13:16 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

«Поэт в России – больше, чем поэт». Росія = СРСР, СНД, РФ.
Те, що він там завжди «под колпаком» спецслужб, зайвий раз підтверджує цю мудру думку. Свій вірш «Я утверждаюсь» П.Г. Тичина писав у кремлівській лікарні, отож був не лише під наглядом лікарів.
Дуже часто вірш Поета буває ще й листом до нащадків. Вони можуть сприймати це послання так , як написано на папері, або так, як, можливо, мислив Поет, сподіваючись, що попри всі цензурні перепони, його зрозуміють саме так, як він хотів.

А втім, в історії бували випадки, коли до однієї мелодії ворожі сторони писали тексти з протилежним змістом і співали – одні про своє, інші – про своє.

От і я вирішив «переспівати» вірш класика на свій лад.

Не забираю права в тих, хто любить свій народ, читати вірш згідно оригіналу.
Та, гадаю, що в Україні знайдуться люди, які погодяться і зі мною.
Сподіваюся, що їх не закидають камінням ті, чия думка не співпадає з тим змістом, який я почув у посланні Поета до тих, хто любить свій народ дещо інакше.

Це не пародія. Це спроба скласти дует з Маестро, в окремих місцях якого ми співаємо різні тексти.

Отже,

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жити —права не питаюсь.
Щоб жити — пута розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Московіє! Мене ти …«визволяла» ,
І ....гнобила моїх дочок, синів !
Багатства наші, клята, розкрадала...
О, як твій дух осатанів!

Ти думаєш — тобою я з'їдаюсь? —
Тож подавись і - долілиць в тріву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звитяжена ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини, жовто-блакитні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
Дітей покваптесь визволять!

*…………………………………………
…………………………………………
…………………………………………
…………………………………………

І хоч в Руїні я — я не схиляюсь,
Переборю її - і знову оживу!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Із ран — нове життя заколоситься,
І цим весь світ ми будем дивувать:
яка земля! яко зерно! росиця! —
Ну як тут, Боже, не співать?

Так, сяю я , і крила розгортаю,
своїх орлят на батьківщину зву...
Я стверджуюсь, перемагаю,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи наші загудуть...

Я до життя людського повертаюсь,
Я щастя прагну, тож кайдани - рву!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким поборена ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Кремлівська гидь, тремти! Я прокидаюсь!
Не лізь до нас..( по дошку гробову) !
Рабом не буду! Присягаюсь!, Бог – свідок:
Я - живу !

*Ці рядки не пропустила самоцензура, «який же я , до біса» Ілля Еренбург…
пан майор


Повідомлень: 1482
Звідки: Вінниця

ПовідомленняНаписане: 23 червня 2011, 16:23 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

!!! :))

ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

_________________
пан майор
Василів


Повідомлень: 377
Звідки: Вінниця

ПовідомленняНаписане: 10 липня 2011, 20:35 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

На мою думку варто прочитати.
http://for-ua.com/authornews/2011/07/06/070317.html

_________________
В нашій хаті наша воля,а всім зайдам зась!!!
Ліна


Повідомлень: 4273
Звідки: Київ

ПовідомленняНаписане: 12 травня 2015, 23:56 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Про магічне слово "кацап" від Сашка Лірника

Сашко Лірник. Про кацапського "старшого брата" і вишиті крила
От ніби розумний чоловік,живеш в 21 столітті,інтернет,купу книг прочитав,по світах поїздив,але все життя себе стримуєш,весь час, несамохіть,в ідеологічну колію звертаєш,яку накочували в головах з дитинства школа,агітпроп і телевізор.Насправді є якісь табу- не можна про кацапів казати що вони кацапи,не можна москалями називати,не можна взагалі окремо життя планувати бо тіпа народи-братья.Типу історія спільна,вєлікая пабєда,друзі-родичі,загальнолюдські цінності...
І розумієш що це фігня повна і брехня і шаблони і штампи чужої ментальності,а переступити щось не дає.Якась маленька цяпочка,якась пушинка,але все життя від цієї цяпочки йде не в ту сторону.І попереду якась чорна діра і місце біля параші в завошивленому бараці кацапського раю.
Розумієш, і все ніяк не зважишся розірвати цей безкінечний цикл змія Урубороса,що знов і знов кусає себе за хвоста і водить цілі покоління твого народу шляхом із своєї імперської пащі в свою імперську московську сраку. І розумієш що твої діти ,твоє продовження в цьому світі,твої попередні і прийдешні покоління прирікаються черговим хуйлом до пожиранія цим змієм.І ти ніби вже давно як Кирило Кожум'яка смолою засмолився і коноплями обмотався і булаву від діда-прадіда маєш,а все стоїш і не можеш пробудитися від московських "баюшкі-баю"про "старший братський народ" і "общую судьбу" з кацапами.
А вони,суки,нагліють і нагліють потвори.
Ну а ми побурчим,попсіхуємо і знову заспокоїмся.
Так,трошки там свободівці пошумлять,та й далі тихо.
А блювотиння кацапсько-імперське лізе і лізе як гавно з дріжжями з літнього клозету.
І в кожному телевізорі як не бандарєнка із своїм чорним "робочим" ротом українців обидлячує,так якийсь черговий казьол-царьов-калєснічєнка-шуфрик на трибуні смердить про "прітєснєніє рюськага міра і єзіка".
А ти дивишся на всю цю юхню і відчуваєш себе безсилим,слабким кріпаком і знаходиш прихисток в темних закутках підсвідомості-мол ще трошки потерпи,ще трошки,ось-ось все зміниться....
Це як з парашутом стрибнути- знаєш що треба а страшно той крок зробити.Топчешся перед люком і шукаєш сили і моменту зважитися.
І нарешті-стрибок! І всі страхи позаду.І повернутися вже не вийде ,а попереду-політ в невідомість,але це краще що з тобою було.Попереду- вітер в лице,синє небо навколо тебе і альпійські луги з едельвейсами внизу,на які ти неодмінно приземлишся,впадеш в траву і вдихнеш чисте п'янке повітря волі.
Летиш і смієшся і плачеш,але це твій сміх і твої сльози,а не маска раба, підлабузника і нікчеми,який терпить знущання заради шматка гіркого хліба.
І ти розумієш ,що не має значення чи долетиш чи розіб'єшся,а має значення лише те,що твої діти ніколи не будуть рабами їхніх дітей.
І має значення що ти вже не боїшся і не брешеш сам собі і називаєш ворога ворогом,виродка-виродком,а батьківщину Україною.
І от воно.
Нарешті !
Раптово,неочікувано,як і всяке чудо.
В огні ,окрадена, збудилася!
Заревів та застогнав Дніпро широкий,завив сердитий вітер.
В вогні і диму,під кийками і пострілами,на крижаних барикадах із дерев'яними щитами своїх дітей-оборонців.
Тяжко,з розкачкою і ваганнями,країна відважилася,напружилася і вистрибнула.
Вистрибнула,обдираючись до живого м'яса об гострі краї пробоїни в борту палаючого літака.
Вистрибнула в останній момент перед загибеллю із вікового рабства і брехні.
І щосекунди розходиться шлях і збільшується відстань із тим іржавим літаком,розписаним під хохлому кумачами,зірочками і двоголовими орлами-мутантами,який уже зірвався в круте піке.
Лічені миті лишилися до того,коли цей божевільний апарат закінчить свій закручений штопор на гострих скелях історії.І тільки смердючий чорний слід в небі і розкидані шматки обшивки перемішані із імперським чорносотенним лайном будуть нагадувати про кривавого крилатого люципера,що до станньої секунди уявляв себе Богом.
І смішні стали всі потуги північних дикунів нав'язувати нам своє бачення світу,історії і претензії на "братство" і "старшинство".Спершу нехай воші із голови повибирють,навчаться працювати, не красти і не гадити у порядних людей під порогом.
І не соромимся ми вже нашої мови ,наших чубів козацьких і наших вишиванок,які у нас у кожного вишиті під шкірою.
А діти наші будуть знати свою історію,яка пишеться зараз і своїх героїв,і свої перемоги і свої пісні,що співаються мовою волі і честі.
І летимо ми високо в синьому-синьому небі над золотими полями пшениці і соняшника.
І не впадемо і не розіб'ємося ніколи,бо за спиною не парашут а крила Небесної Сотні,вишиті хрестиком червоними і чорними нитками.
http://stepom.livejournal.com/528002.html
Абрам


Повідомлень: 39
Звідки: Ізраїль

ПовідомленняНаписане: 11 липня 2017, 14:25 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Скажіть, будь ласка, чи є український ресурс, де можно розмісти свої літературні твори з одночасним одержанням Свідотства про публікацію?
Я знаю про Прозу.ру, але хочу надрукувать твори на українскій мові на українському ресурсі.
Буду вдячний за відповідь.

_________________
Слава Україні
Леонід Шокало


Повідомлень: 1538
Звідки: Холмщина

ПовідомленняНаписане: 05 серпня 2017, 16:24 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Абрам написав:
Скажіть, будь ласка, чи є український ресурс, де можно розмісти свої літературні твори з одночасним одержанням Свідотства про публікацію?
Я знаю про Прозу.ру, але хочу надрукувать твори на українскій мові на українському ресурсі.
Буду вдячний за відповідь.


Я не можу підказати.
Натомість пропоную свій переклад дуже чудової пісні, яку співають болгари, серби по-москальськи. А мелодія - жидівська


Мама тихенько говорила:
"Чому батьківський дім залишив?"
Ловив жар-птицю в високім небі,
Упав на камні я без сил.
Знаю провину. В рідну хатину
Я повернувсь, твій блудний син.

Мама тихенько говорила:
"Чому залишив давніх друзів?"
Пробач же, мамо, мої дороги,
В чужій країні довша ніч.
В путі далекій не вистачало
Найкращих друзів, певна річ.

Мама тихенько говорила:
"Чому залишив наречену?"
Я, лобур, бачив жінок красивих,
І в цьому, мамо, моя вина.
З чужих тенетів прийшов я, грішний,
Сюди, де жде мене вона.

Мама тихенько говорила:
"Чому забув пісні народні?"
Пробач, матусю, пісні чужинські
В чужій мордорській стороні
Я всі забув їх, і слава богу,
Не знадобляться більш мені.

Мама тихенько говорила:
"Чому батьківський дім залишив?"
Ловив жар-птицю в високім небі,
Упав на камні я без сил.
Знаю провину. В рідну хатину
Я повернувсь, твій блудний син.

_________________
"Боже Великий Єдиний! Нам Україну храни!
Леонід Шокало


Повідомлень: 1538
Звідки: Холмщина

ПовідомленняНаписане: 13 серпня 2017, 15:09 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Ще один переклад. Пісня із совєцьких часів. Думаю, що кубаньська. З москальської...


Будьте здорові і будьте багаті,
А ми від’їжджаєм до дому, до хати.
Ми славно гуляли на вашому святі,
Ніде не стрічали гарнішого свята.

Як в вашій громаді широкеє поле,
Нехай же для щастя цвіте ваша доля.
Хай будуть в ставочку прозорії води,
Хай плавають в ньому гусей хороводи.

Щоб жито на полі весь час колосилось,
Щоб сало в коморі не переводилось,
В печі щоб шипіли улюблені шкварки,
А стіл для гостини не був би без чарки.

Щоб вас навіщали лиш добрії гості,
Щоб люди ніколи не мали би злості.
Щоб працею вашою в вашій громаді
Всі були щоденно по-справжньому раді.

А ще побажаєм, весною чи в осінь,
Лелека дитинку щоб в хату приносив.
Якщо ж, дай біг щастя, і двійко прибуде,
Ми будем радіти: «Щасливії люди!»

Так будьте здорові і будьте багаті,
А ми від’їжджаєм до дому, до хати.
А ми від’їжджаєм до дому, до хати.
До дому, до хати.
Так будьте здорові і будьте багаті,
А ми від’їжджаєм до дому, до хати.

_________________
"Боже Великий Єдиний! Нам Україну храни!

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET