•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Історія України за Миколою Міхновським

Автор Повідомлення
Шам


Повідомлень: 282
Звідки: Токмак

ПовідомленняНаписане: 06 листопада 2009, 09:46 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

________________________________________
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ
(1873-1924)


Історична минувшина українського народу.


Усі нещастя, що до цього часу терпить український народ, від того, що він до останніх часів не поглядав на свою справу національно, а соціально: він не мав ідеалу самостійної України. Той факт, що великі принесені жертви та енергія, яку він витратив, вибиваючись з-під поляків протягом першої половини 17 ст., пропала марно, свідчить про це. Повстання 1648 року не носило в думках тодішньої більшості, а надто в думках організаторів повстання, національного характеру з метою здобуття національної незалежності, а мало характер переважно соціальний; народ український не був ворогом польському королю і польському уряду, а польському шляхетству, панству, повставав не проти польського короля, а проти утисків польського панства, проти кріпацтва.
Український народ того часу хотів не національної незалежності, а соціальних полегшень. Коли ж наслідком боротьби з поляками українська нація здобула собі політичну незалежність, вона не оцінила останньої, наскільки вона важлива для забезпечення її щастя й добробуту, вона применшила її значення і через те легко пішла на злуку з москалями.

Великі патріоти того часу: Богдан Хмельницький, Богун і Джерджалик, Виговський – нічого не могли зробити проти загального руху українців до підданства московського…
Колосальним напруженням сил ці патріоти зробили більше, ніж того можна було сподіватися від одиниць: вони із з’єднання з Москвою зробили державну спілку, поставили Україну на становище сучасної Угорщини, навіть більше, бо Угорщина не має права державних зносин, що їх мала тоді Україна.

Та чи розумів це тоді народ? Він на Переяславській раді кричав: «Волимо під царя московського!» Коментарі зайві.
Нечисленні патріоти, співборці Богданові за свободу України, з його смертю скінчили своє життя дуже зле… Відсутність національної свідомості й свідомості вигод від національної незалежності серед широких мас українського тогочасного суспільства спричинили до дуже швидкої страти цієї останньої. Старшина українська в своєму вузькому розумінні своїх інтересів зверталася до допомоги Москви у виконанні своїх цілей, а народ український, скинувши польське кріпацтво, уже мріяв, що самодержавний московський царизм порятує його від сваволі їх старшини, вгамує розладдя і суперечки, що дійсно панували тоді. Не власними силами хотів він розв’язати домову справу, а силами чужинців – московського царя і його уряду.
Такі характерні для тієї епохи факти, що деякі полки українські, як Стародубський, прохали у московського уряду полковника із москалів, багато самі за себе кажуть.
Попівство українське, від простих попів до митрополитів, енергійно підтримувало москвофільські тенденції і були головним агітатором, організатором і прихильником москвофільського руху, головно серед сільських верств українського суспільства. Вони (попи) не цуралися навіть доносів і дуже часто були політичними шпигами московського уряду щодо своїх братів по крові.
Гетьман, голова нації, намагався оперти свою владу не на свій народ, а на ласку московського уряду й нітрохи не соромився такого ганебного становища. Опираючись на силу чужого, московського війська, гетьмани гнітили тих, на котрих повинні були опертися, не зважали на нижчі верстви українського народу, головно сільських хліборобів (Брюховецький, Многогрішний та інші); шляхом їх ішла старшина – державний уряд український (псевдодемократична політика Москви).
Національна погибель стала доконечною, а українська держава, майже незалежна, перестала існувати; вона увійшла в державу Московську, як завойована провінція. І покарані страшно усі верстви українського народу за його москвофільство. Українське попівство обернено в покірних рабів попівства московського (Святіший Синод), а потім їх стали замінювати попами – москалями .Українська старшина хоч і одержала «дворянство» за національну зраду, але становище цього дворянина нової формації було станом безголосого, безправного холопа не тільки перед московським, тепер уже російським царем, але й перед його боярами.
Окрім того, “нові дворяни» повинні були відсунутися від влади у своєму краї, яку захопили у свої руки москалі, що одержали в Україні більшу частину земельної посілості.
Але найбільше постраждали темні нижчі верстви українського народу – селяни за своє несвідоме і нав’язане їм москвофільство: вони знову попали у невільництво, в кріпацтво. Можна собі уявити, як тяжко їм було вернутися в ярмо, з-під котрого вони тільки що визволилися. Але боротися було уже запізно: вони самі себе приборкали – самі дали завивати собі світ (рік 1783).
І так, уся довголітня боротьба українського народу проти Польщі, в кінці його самовизволення, уся ця маса витраченої сили й енергії, маса пролитої крові, пішла внівець і головно через недостачу національного ідеалу «Самостійної України» серед широкого загалу українського тогочасного суспільства. Тоді не розуміли головної умови національного життя: треба бути державно незалежною нацією, треба не бути рабом, треба бути паном собі та своїй долі, щоб лаштуватись у своїй державі, на своїй території за своїм уподобанням. Соціальна справа незалежної нації – домова справа і розв’язується по волі й думках впливової більшості її. Соціальна справа поневоленої нації не є її домовою справою, бо лежить цілковито в руках тої нації, що поневолила, і то в руках пануючого над нею класу. Вирвати свою соціальну справу із рук чужинців, забрати її у власні руки – це і є головний ідеал кожного поневоленого народу.

_________________
Обіцяні 100% української музики онлайн
htt://molode.com.ua/?q=menu-contacts
Остапенко


Повідомлень: 1

ПовідомленняНаписане: 26 листопада 2009, 01:01 Переглянути профілі учасників     Відіслати листаICQ     Відповісти цитуючи     Догори

О! :) Схиляюся перед автором теми у низькім поклоні й дуже дякую йому за розміщені тут думки видатного патріота України Миколи Міхновського. Того самого Міхновського, якого так не любили Грушевський, Винниченко та Петлюра. Слава Героям!
Нік3


Повідомлень: 841

ПовідомленняНаписане: 26 листопада 2009, 21:30 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

"В своїй хаті своя правда і сила, і воля"

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET