•  Офіційний форум ВО "Свобода"  •  Початок  •  Зареєструватись  •  Пошук  •  Вхід
   
 Французька антинаціональна революція

Автор Повідомлення
РусАрій


Повідомлень: 17
Звідки: Севастополь

ПовідомленняНаписане: 20 січня 2010, 00:33 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Французька антинаціональна революція

Однією з найбільш болючих проблем українського національно-визвольного руху була інфільтрація його ідеологічної складової відверто антиукраїнськими, антитрадиційними та антинаціональними елементами. Останнім часом позитивною тенденцією розвитку українського національного руху стало його очищення від цих руйнівних ідеологічних впливів з боку лібералізму, марксизму, псевдонаціоналізму та інших антиукраїнських явищ. Але несподівано проявилась тенденція до позитивної оцінки такої безумовно трагічної в історії європейських народів сторінки, як так звана «велика французька революція». Найнесподіваніше, що такого роду тенденція проявилась в ультраправому сегменті українського національного руху. Метою цієї праці є здорова критика даної тенденції в порядку внутрішньої товариської полеміки між соратниками по українському національному руху.

Псевдонаціоналізм проти етнічної нації.
Французька революція та антибілий расизм
За лаштунками революції
Євреї до і після революції
Революція проти релігії
Геноцид французької нації
Революція Хама
Національно-визвольний рух
«Французька» республіка та «російський» совок
Наслідки революції

Франція понесла колосальні економічні, демографічні, геополітичні та культурні втрати. Країна, яка напередодні революції була гегемоном континентальної Європи і впритул наблизилась до геополітичної перемоги на Британією, перетворилась на державу другого, якщо не третього сорту. В XIX ст. Франція була молодшим партнером Британської імперії, в ХХ – потрапила у залежність від Сполучених Штатів, а зараз знаходиться в авангарді руйнівної антинаціональної глобалізації.
Для Європи французька революція перетворилась на загальноконтинентальну громадянську війну, яка зруйнувала континентальний блок, що фактично було утворено вже у XVIII ст. навколо осі Париж-Відень. Руйнація традиційного європейського порядку перетворила європейські нації в іграшку в руках ворожих їм сил.
Найстрашніший удар по європейській цивілізації було завдано в духовній сфері. З’явилось три ідеології, які являють собою найбільшу загрозу для свободи, ідентичності та біологічного існування європейських народів. Мова йде про космополітичний капіталізм з його глобалізацією, інтернаціональний соціалізм з його божевільною ідеєю світової революції та пост’якобінський псевдонаціоналізм, який чудернацьки синтезує в собі космополітизм та деструктивний шовінізм і замінює захист інтересів реальної нації на примару нації, як штучної конструкції. Не варто пояснювати, що штучна нація має таке саме відношення до нації етнічної, як монстр доктора Франкенштейна зшитий з частин мертвих тіл до живої людини.

P.S. Але сумна та повчальна історія «великої антинаціональної революції», це не лише історія руйнації наймогутнішої держави свого часу та геноциду найбільш багато чисельної (на той момент) європейської нації. Це також історія героїчного опору правих бійців, що встали на захист своєї нації. Саме поняття «Правий» походить від роялістського опору доби революції. Праві повстанці продемонстрували еталон героїзму та відданості і передали смолоскип своєї боротьби наступним поколінням борців за свободу Європи. Європейський правий опір ХІХ ст. був ідейно та організаційно пов’язаний з опором французьких правих доби революції. А перший в історії в історії націонал-революційний рух «Французька дія» був правозвісником національної революції 20-40 рр. ХХ ст. прямими спадкоємцями якої є сучасні європейські ультраправі. Особливого значення ця спадкоємність набуває для нас, українців, які пережили у ХХ ст. найстрашніший за свою історію геноцид саме з боку комуністичних спадкоємців французької революції і чий повстанський опір так нагадував спротив вандейських героїв.


Едвард 515 і Русарій.
14 січня 2010 р.

Повна версія статті тут: http://uktk.org/french-antinational-revolution/
Слав


Повідомлень: 2151
Звідки: Львів

ПовідомленняНаписане: 24 січня 2010, 21:41 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

"Ідеї про те, що успадкування історичної традиції закладає стабільність у розвиток суспільної системи, з’явилися ще в епоху античності. Так, Аристотель віддавав перевагу тим формам правління, які пройшли випробування часом. Загалом антична філософія створила певний прецедент для тих революції кінця ХVІІІ ст. постали на захист традиційного суспільного устрою. Внаслідок цього класичний традиціоналізм зародився в кінці ХVIII ст. у процесі ідейних пошуків контрреволюції. Його засновниками були Е. Берк, Ж. де Местр, Л. Бональд, Р. де Шатобріан (котрий є одночасно засновником "політичного консерватизму"), згодом традиціоналістичну парадигму розробляли Ф. де Оліве, Д. Кортес і низка інших видатних мислителів. Праця Е. Берка "Роздуми про французьку революцію" (1790 р.) вважається однією з перших філософських праць, у яких викладені основні положення традиціоналізму. Особливість становлення класичного традиціоналізму полягає в тому, що після Французької революції (1789 р.) навіть Е. Берк та Ж. де Местр, обстоюючи необхідність збереження традиційного суспільного й політичного устрою, мало вірили, що ситуація у Франції і в Європі в цілому повернеться у попереднє русло.

У працях, Е. Берка простежується накладання опозиції Франція – Англія на опозицію Революція – Традиція (Традиційний порядок). Англія і Франція були репрезентовані як полюси добра і зла. Франції віддавалась роль "джерела хвороби", а Англії – взірця, котрий дає Європі шанс на порятунок. "Цікавим є те, що ні Берк, ні де Местр не пов’язували Англійську буржуазну революції і Велику французьку революцію [5: 90]. "На це є свої причини, адже прецедент страти короля народом потрібно було б вбудовувати у "досконалий" англійський зразок. Для Е. Берка, як і для більшості британців, англійська революція – це Славна революція 1688 р. Принциповою для всіх наступних побудов Е. Берка є теза, за якою співставлення Славної революції і революції у Франції кінця ХVІІІ ст. неправомірне, оскільки перша лише відновила традиційний для Англії порядок, тоді як друга зламала традицію. "Всі інші народи заклали основи своєї громадянської свободи більшою строгістю звичаїв, системою більш суворої мужньої моралі. Франція ж, вирвавшись з кайданів королівської влади, подвоїла дику розбещеність і нагле безвір’я" [6: 105]. Ось чому не можна уподібнювати англійський уряд уряду французьких узурпаторів."

Повна версія: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/VZhDU/2009_48/Vip_48_1.pdf


"Консерватизм і неоконсерватизм.

Назва доктрини консерватизм означає "охороняти", "зберігати", з'явилась вона пізніше, ніж сама доктрина, а саме 1818 р., коли французький письменник, виразник ідеології дворянсько-монархічних кіл Франсуа Шатобріан (1768-1848) почав видавати журнал "Консерватор".

Виникнення консерватизму як течії пов'язане з епохою Просвітництва і Великою французькою революцією XVIII ст. Консерватизм став реакцією феодально-аристократичних кіл на загрозу засадам феодалізму, традиційним цінностям, звичному способові життя й мислення, яка йшла від революції.

Родоначальником консерватизму був англійський політичний діяч, філософ і публіцист Едмунд Берк (1729-1797), який у своїх численних працях засуджував Французьку революцію. Його книга "Роздуми про революцію у Франції" (1790) стала своєрідною Біблією консерватизму.

Головна ідея книги - традиціоналізм, схиляння перед святістю традицій. Раціональним ідеям просвітництва Е. Берк протиставляє традиції, дотримуватись яких значить чинити відповідно до природного ходу явищ, вікової мудрості, яка акумульована в традиціях.

Втіленням традицій Е. Берк вважав англійську конституцію, в природному розвитку якої склалась ціла система елементів, що взаємно урівноважують одні одних. Дуже важливо, щоб ця рівновага в подальшому не порушувалась, а той, хто заінтересований у збереженні спокою й порядку, має, подібно садівникові, час від часу бережливо видаляти з вічнозеленого дерева конституції засохлі пагони й пестити нові. Так поступова еволюція поєднується з принципом збереження.

Е. Берк визнавав неминучість суспільних змін і реформ, але вважав, що вони не мають порушувати традиційні засади. Він розмежовував зміни й реформи: перші змінюють сутність об'єктів другі їх сутності не зачіпають і є вимушеним засобом, який доводиться застосовувати.

Е. Берк віддавав перевагу превентивним реформам, які покликані упереджувати революції."

Повна версія: http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1159&Itemid=323

------

А взагалі, треба готувати номер телефону... :))

_________________
В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою московських катів!
Несправжній


Повідомлень: 47

ПовідомленняНаписане: 31 січня 2010, 04:25 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Відповідь на цю статтю:

Руки геть від Революції!
http://ntz.org.ua/?p=1274
БАРАБАС


Повідомлень: 9512
Звідки: Ялта-Ужгород. Україна.

ПовідомленняНаписане: 31 серпня 2013, 04:18 Переглянути профілі учасників          Відповісти цитуючи     Догори

Наполеон і Московщина - повне руйнація міфу істориком Є. Панасєнковим в низці передач "Драматургія історії" С-Петербургського телеканалу.
Даю посилання на 2 серію, кого зацікавить - знайти останні неважко, але саме другу варто переглянути в будь-якому разі : http://www.youtube.com/watch?v=eVcDrpN_nFQ

Взагалі все це дослідження виходить далеко за межі війни 1812 року і дає надзвичайно реалістичну картину взаємостосунків народу і влади тієї імперії, в яку нас знову намагаються втягнути.

_________________
Свобода - тверда як меч.
Або вона у тебе є, або тебе нема.
Слав


Повідомлень: 2151
Звідки: Львів

ПовідомленняНаписане: 02 листопада 2013, 20:19 Переглянути профілі учасників     Відіслати листа     Відповісти цитуючи     Догори

Французька антинаціоналістична революція

Автор: Lost paradise

31.10.13, 13:55

Націоналіст Євген Герасименко написав статтю "Французька націоналістична революція", де доводить, що начебто французька революція була а) націоналістичною, б) не буржуазною, в) не була направлена проти християнства. Моє алаверди - французька революція була антинаціоналістичною, антихристиянською і буржуазною. І ось чому.

Image
Євген Герасименко ( aka Кріт )

Відбувається підміна понять з якобінським націоналізмом, напевно від поверхового знання окреслення самого слова "нація" яке використовували революціонери. Сутність революційного окреслення нації позначена доволі відверто і точно у Енциклопедії революціонера-атеїста Дені Дідро, що нація це певнна кількість людей, об'єднаних єдиним урядом. Важливе тут наголошення саме на уряді, в той час як "сукупністості людей" Дідро ніякого якісного окреслення не надає. В розумінні революціонерів нація має єдине позитивне окреслення - громадянство. Саме в цьому контексті окреслювалось політичне визначення нації - і це вперше в історії, коли окреслення сукупності людей минало важливе окреслення, котре в Середньовіччі було базовим - означення етнічної належності. Французькі трактати Середньовіччя говорить про чітке означення французів, так сам термін французька нація не використовувався, французи самі себе окреслювали "Francorum Regnum" - це було окреслення єдності і державного устрою, і саме етнічності. Нацією французи звали наприклад Allemans - це так французькою німці. Це давне коріння велося з початків Римської імперії, де був розділ на populi - римлян і nation -інші не римські народи. Революціонери зробили доволі дивну двохходівку - спочатку відділили державу від народу, а потім підмінили народ державним аппаратом. Це отримало назву etat-nation. Це окреслення досі зберігається в ліберальній політології, як назва "політичної нації", яку ліберальна політилогія ототожнює з громадянством. В США окреслення american nation, про яке наприклад у нещодавному звернення казав Обама, зводиться лише і суто до громадянства. Французькі революціонери першими перестрибнули в означенні французької нації саме через етнічну ознаку і сьогодні ми маємо тяжкий спадок цієї революції - будь-яка прив'язка національності до етнічної ознаки "просвічені" суспільства вважають расизмом.

Революційний або якобінський націоналізм треба відрізняти від традиційного націоналізму, як це робив наприклад Шарль Моррас і Моріс Баррес. Якобінський націоналізм в його розумінні самого товариша Робесп'єра є підміна нації бюрократичним апаратом, саме тоді з Робесп'єра виникає перший справжній тоталітаризм - домінування бюрократичного апарату над всіма аспектами життя. Французи, як до того Francorum Regnum, котрі за словами Герасименко не були нацією, але гинули б'ючись з англійськими окупантами в Сторічну війну і помирали за "Бога, короля і Францію", були замінени апаратом і бюрократами з їхніми централістськими та уніфікаційними тенденціями.

Те що така радує Герасименко, а саме, що французькі революціонери "вивели" французьку мову, це було насправді те, що з нашою мовою робили більшовики. Революціонери створили гібріда під назвою "народна мова". Що таке народна мова? Не забуваймо ще існує дві французькі - стара французька і "народна французька". Революційні більшовики Франції створили штучний суржик шляхом примітивізації справжньої французькою і помісі її штучно діалектів, і силою змушували всіх розмовляти нею. Це не був природній процес створення літературної мови, як наприклад у Німеччині на базі перекладів Мартіна Лютера. Так існуює літературна німецька мова, але ніхто ніколи не знищував баварський діалект або саксонський. Французи ж просто почали геноцид всіх діалектів - провансальського, бретонського, навіть геноцидили інші етноси, як наприклад басків, котрі ніколи французами не були, але їх записали у "французьку націю", бо ж як вже казалося етнічна ознака для революціонерів не мала ніякого значення. До речі це визнано вже й на державному рівні у 2011 році міністром освіти Франції. Таке штучне есперанто революціонерів призвело до втрати природнього історичного зв'язку зі своєю мовою і сьогодні вже жоден француз не молже прочитати в оригіналі "Трістана та Ізольду", в той час як німець може прочитати, можливо і з труднощами, але все ж може "Саксонське зерцало".

Оце революційне есперанто-Франкешнтейн стало базисом загальної уніфікації, яку французи проводили не дивлячись на расові чи етнічні ознаки, але для Герасименко це "гордість". Напевно він гордиться франкомовними неграми і арабами, які сьогодні теж "французька нація". Це все сьогодні, як раз наслідок "революційної діяльності", єдино чим може гордитись Герасименко, що італійський негр гірше знає італійську, ніж французький негр французьку, франкомовні інородці - це і є здобудки "націоналістичної революції".

Сперечатись про те чи була вона буржуазною навіть якось не комільфо, бо це визнають всі, окрім напевно Герасименко. Революція почалась з того, що Третій стан, тобто буржуазія вимагала реформувати Генеральні штати, які ділилися на три стани - аристократія, духівництво та третій і кожен мав один голос. Але буржуазія доводила, що їх кількісно більше, а одже голоси треба рахувати поголовно, а не по станово. Тобто типово буржуазна вимога, що кількість вирішує, а не якість. Ще те, що всі промови, можна почитати Мірабо, стосувались невдоволенням того, що державний устрій гальмував буржуазні відносини, тобто не давав розвинутись економіці в тому розумінні, як її розуміла буржуазія - тобто в рамках капіталізму. Третій стан відверто говорив про те і на це є всі дані, що питання в тому, що вони мають гроші, а отже вони і мають правити державою. "Хто субсидує уряд, той його і контролює" - значилося в одному зі звернень Третього стану до короля. Далі всі революційні перетворення призвели до того, що право голосу на виборах отримала виключно буржуазія, бо ж право голосу містило вимогу майнового цензу. Щоб проголусувати на виборах потрібно було або мати банківський чи казначейський рахунок на певну встановлену суму, або ж мати векселя також на суму, що відповідала майновому цензу. Тобто в кого гроші, той і голосував. Виникає питання, яка ж це в біса "народна революція"? Загальне виборче право довелося чекати ще років 200 французам і то його ввели тоді, коли буржуазія взяла в руки всі засоби масової пропаганди і їй вже "народне волевиявлення" було не страшним.

І щодо релігії. Герасименко певно мешкає в іншому вимірі, бо стверджувати що революція була не антихристиянською це вже взагалі занадто. Коли відбувалися перші зміни, назвемо це "період Мірабо", такий собі м'який варіант революції, революціонери говорили про "національну церкву". Що значила така пишна і голосна фраза "національна церква"? А значила те, що пропонувалось всіх священників інкорпорувати в державний апарат, видавати їм зарплатню і поставити на службу республіці. Кегебешним варіант РПЦ. Католицька церква стала проти цього, тому вже другий період - жирондинський та якобінський це була фактично різанина священників, грабунок храмів і т.д. Є цілий пантеон католицький святих, що загинули як мученики під час Французької революції. Жирондисти вирішили раз католики не хочуть служити республіці, знач треба вигадати іншу релігію - релігію свободи. Це було цікаве дійство революціонерів - в католицький храм заводилась гола повія, якій молились як богині свободи. Якобінці це трохи змінили - стали поклонятись Всесвітньому розуму і релігія розуму стала офіційною релігією термідора, католицьки храми перетворювались на такі культи розуму, де періодично навіть вчинялись оргії і загальне попойка. Важко зараз сказати скільки священників було вбито, бо це мало кого піклувало, але те що не менше ніж більшовиками це точно. Дуже багато емігрувало, бо був прийняти офіційни закон, що все майно не тільки церкви, а навіть самих священників та аристократії був експрапрійований в казну держави, а єпископ парижський називав революціонерів "дітьми сатани".

Герасименку треба попрацювати з документами і не городити брєд. Як для націоналіста для мене французька революція це катастрофа і антинаціоналістичний шабаш, тому я скажу: слава Вандеї і pour le Roi, pour Die, pour la France - за короля, за Бога, за Францію - як казали роялістські повстанці проти цього мерзенного шабашу, наслідки якого виригати не може навіть сьоогодні жодна країна Європи.

Image


Джерело: http://blog.i.ua/user/1582897/1300821/

 
Нова тема Відповісти

 
ВО "Свобода"
Олег Тягнибок - голова партії
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
http://www.tyahnybok.info

Виступає за:
захист прав українців
шану національних героїв та святинь
поширення української мови
тверду проукраїнську політику



ВО "Свобода"
Українська права партія,
зареєстрована в 1995, однак
діяла з перших років
здобуття незалежності. Програма ВО "Свобода" є
Програма захисту українців

Основні напрямки програми:
визнання голодомору та
репресій геноцидом українців,
захист української мови,
визнання ОУН-УПА,
національна справедливість



Лічильники

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET